Росія за тиждень (30.10-05.11)

1. Нарада Путіна з членами Ради Безпеки, Уряду та керівництвом силових відомств

У понеділок, 30 жовтня, Володимир Путін провів нараду із членами Ради Безпеки, Уряду та керівництвом силових відомств. Згідно з офіційною інформацією, під час наради обговорювалася ситуація на Близькому Сході, захист прав громадян та громадської безпеки, громадянського порядку та міжнаціональної згоди, у тому числі з урахуванням зовнішніх загроз. Також учасники наради заслухали доповідь Сергія Шойгу за підсумками візиту до Китаю.

У нараді взяли участь прем’єр-міністр Михайло Мішусті, голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, речник Державної Думи В’ячеслав Володін, генеральний прокурор Ігор Краснов, заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, секретар Ради безпеки Микола Патрушев, перший заступник голови Уряду Андрій Білоусов, міністр іноземних Сергій Лавров, міністр оборони Сергій Шойгу, директор ФСБ Олександр Бортніков, директор Росгвардії Віктор Золотов, директор СЗР Сергій Наришкін, голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін, а також перший заступник міністра внутрішніх справ Олександр Горовий.

Ключові тези з виступу Путіна:

• «Ті, хто стоїть за конфліктом на Близькому Сході, іншими регіональними кризами, будуть використовувати їх руйнівні наслідки, щоб посіяти ненависть, зіштовхнути людей по всьому світу. У цьому справжня корислива мета таких геополітичних ляльководів».

• «Ми пам’ятаємо, з чого розпочався нинішній виток близькосхідної кризи – з терористичної атаки щодо мирних громадян Ізраїлю та інших країн на території цієї держави. Ми бачимо і те, що замість покарання злочинців та терористів, на жаль, почали мстити за принципом колективної відповідальності».

• «Ми повинні чітко розуміти, хто насправді стоїть за трагедією народів Близького Сходу та інших регіонах світу, хто організовує смертоносний хаос, кому він вигідний. Сьогодні, на мій погляд, це вже стало очевидним і зрозумілим для всіх – замовники діють відкрито та нахабно».

• «Саме нинішні правлячі еліти США та їхні сателіти – головні бенефіціари світової нестабільності. Вони витягають із неї свою криваву ренту. Їхня стратегія також очевидна. США як світова наддержава – все це бачать, розуміють, навіть за тенденціями у світовій економіці – слабшає, втрачає свої позиції. Світ по-американськи, з одним гегемоном руйнується, йде, поступово, але неухильно йде у минуле».

• «Сьогодні Росія не просто бере активну участь у формуванні нового, більш справедливого, багатополярного світу з рівними правами та можливостями для всіх країн та цивілізацій. Ми не лише є одним із лідерів цього об’єктивного історичного процесу, але скажу більше, і це всім відомо: за наше майбутнє, за принципи справедливого світоустрою, за свободу країн та народів Росія бореться на полі бою».

• «Я знову повторю: і за трагедією палестинців, і за бійнею на Близькому Сході загалом, за конфліктом в Україні, за багатьма іншими конфліктами у світі – в Афганістані, Іраку, Сирії тощо – стоять правлячі еліти США та їхні сателіти. Це вже очевидно для всіх. Саме вони всюди насаджують свої військові бази, з нагоди і без жодного випадку постійно використовують військову силу, спрямовують зброю в зони конфліктів».

• «Не домагаючись результатів на полі бою, хочуть розколоти нас, що стосується Росії, зсередини послабити і посіяти смуту. Їх також не влаштовує будь-яка участь Росії у вирішенні світових та регіональних проблем, у тому числі близькосхідного врегулювання. Їх взагалі не влаштовує, коли хтось діє чи говорить не за їхньою вказівкою. Вони вірять лише у свою винятковість, у те, що їм усе дозволено».

• «У наших підходах до ситуації на Близькому Сході, на відміну від Заходу, ніколи не було корисливості, інтриг та подвійного дна. Ми заявляли і заявляємо нашу позицію відкрито, і вона не змінюється рік у рік. Ключ до вирішення конфлікту – у створенні суверенної, незалежної палестинської держави, повноцінної палестинської держави».

• «Потрібно знати і розуміти, де знаходиться корінь зла, де цей самий павук, який намагається обплутати своєю павутиною всю планету, весь світ і хоче добитися нашої з вами стратегічної поразки на полі бою, використовує обдурених ним протягом десятиліть людей на території сьогоднішньої України».

• «Події в Махачкалі вчора ввечері інспіровані, зокрема, через соціальні мережі, не в останню чергу з території України, руками агентури західних спецслужб. Я хочу в цьому зв’язку запитати: хіба можна допомогти Палестині, намагаючись нападати на татів та їхні сім’ї? Тати, до речі, – це титульна нація в Дагестані».

• «Я хочу звернути увагу глав усіх регіонів, керівників правоохоронних органів та спеціальних служб на необхідність твердих, своєчасних та чітких дій щодо захисту конституційного ладу Росії, прав і свобод наших громадян, міжнаціональної та міжрелігійної згоди».

Підсумки/прогнози:

Росія всіляко демонструє те, що події на Близькому Сході знаходяться у фокусі уваги керівництва країни, хоча реально Російська Федерація позбавлена можливості активного впливу на процеси, що відбуваються. Не виключено, що у Москві чекають, коли ситуація навколо протистояння Ізраїлю та ХАМАС дійде до певної критичної точки, і тоді Росія виступить із якимось пакетом мирних пропозицій. Це давно відома тактика: нехай спробують інші, наш вихід буде згодом. Ця стратегія, за задумом кремлівських стратегів, має принести максимальну ефективність Росії. Хоча не виключено, що поки Росія вичікуватиме, багато питань вирішаться без її участі.

2. Телефонна розмова Путіна з Президентом Білорусії Олександром Лукашенком

У середу, 1 листопада, відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. За офіційною інформацією, під час розмови обговорювалися питання підготовки до чергового засідання Ради колективної безпеки Організації Договору про колективну безпеку, яке відбудеться 23 листопада у Мінську. Також сторони обговорили розвиток двосторонніх взаємодій у рамках союзної інтеграції, включаючи енергетику, транспорт і високі технології.

Підсумки/прогнози:

«Технічний» дзвінок може мати далекосяжні наслідки. Інтеграційні процеси між Росією та Білоруссю продовжують розвиватися. Цілком можливо, що очікувана 23 листопада зустріч лідерів держав ОДКБ у Мінську принесе важливий результат: очікувана присутність на зустрічі Володимира Путіна може супроводжуватися цілою низкою важливих заяв щодо майбутньої Союзної Держави та ОДКБ загалом.

3. Зустріч Путіна із членами громадської палати

У п’ятницю, 3 листопада, у музеї перемоги у Москві відбулася зустріч Володимира Путіна з членами Громадської палати РФ та головами громадських палат суб’єктів РФ. Під час зустрічі Путін, у звичній для себе манері, провів історичні паралелі, інтерпретуючи низку історичних фактів, озвучив безліч тез щодо Заходу, України та подальших планів Росії. Також російський президент торкнувся внутрішньополітичних питань, акцентуючи увагу на економічній стійкості та відсутності безробіття.

Ключові тези:

• «У нас цього року зростання ВВП буде 2,8–2,9, а то й три відсотки, а у провідних економіках Європи – мінус, невеликий, але мінус. І вони страждають, реально виникають проблеми. Ми не радіємо з цього, але просто констатуємо сам факт».

• «Це означає, що економіка та реальне виробництво, яке має бути пов’язане зі світовим господарством, – безумовно, по-іншому в сучасному світі не буває, але вона [економіка] має за ключовими компонентами [бути] самодостатньою, такою, що дозволяє країні не лише виживати, а й іти вперед».

• «Не було ж жодної України у складі імперії, були області, а сама вона у XVI столітті прийшла, Україна складалася з трьох областей: Київ та Київська область, Житомир, Чернігів – ось і все. Це прийшло із Речі Посполитої, з Польщі добровільно. У нас в архівах лежить – я вже говорив про це – лист: ми, російські православні люди, звертаємось до Москви, до царя тощо. Намагаючись відстояти свої права, з тим самим зверталися до Варшави: ми, російські православні люди, просимо зберегти те, вимагаємо і так далі».

• «Як з’ясувалося, підписавши з нами так звані мінські угоди щодо мирного врегулювання, – не збиралися і виконувати, як з’ясувалося пізніше, а більше, відмовилися взагалі публічно виконувати. Та ще всю цю територію почали тягнути в НАТО – нахабно, не звертаючи уваги на наші протести, не звертаючи уваги на нашу позицію, ніби нас взагалі не існує. Ось що лежить у центрі конфлікту, який відбувається сьогодні. Ось що причина цього конфлікту».

• «Звичайно, якби у нас складалися стосунки з братньою Україною – я і зараз говорю «з братньою», маючи на увазі, що етнічний склад у нас братній у прямому розумінні цього слова – нормально, по-сучасному, доброзичливо, в голову б нікому не приходило робити дії, наприклад, пов’язані з Кримом».

• «Як? Якби там було все добре, якби до російських людей, до російської мови, культури ставилися нормально, не було б цих державних переворотів, хіба б на думку комусь у Росії прийшло діяти в Криму так само, як ми діяли? Звичайно, ні, треба ж було людей захищати від цієї нацистської мразі. Як нам вчинити? Вони просто поставили нас перед вибором, в рамках якого ми не могли зробити нічого іншого, окрім як стати на захист людей, які там проживають. Те саме потім з Донбасом пішло і з Новоросією».

• «Ви знаєте, у нас та в Росії багато проблем. Ми в Росії – та й у всьому світі [борються] – боремося з корупцією. Але те, як жила Україна в рамках української корупції, такого у світі немає, я запевняю вас. У світі немає! Можете мені повірити, я спілкувався щільно з колишніми керівниками».

• «Зараз кажуть, зброя з’являється на Близькому Сході з України. Звісно, з’являється. Продають, бо. І талібам продають, а звідти йде куди завгодно далі. Все продається та купується».

• «У нас іншого вибору не було. Тому що перед тим, як ухвалити рішення розчехлити автомат, треба подумати, чи можна без цього обійтися. Ні, на жаль, це не можна було зробити. Чому? Тому що на нас уже напали».

Підсумки/прогнози:

Виступ Путіна на засіданні Громадської палати мав програмний характер. Він уперше вирішив дати оцінку подіям останнього десятиліття – особливо у контексті відносин з Україною. Путін фактично визнав, що Росія здійснила акти агресії у 2014 та 2022 роках, не маючи достатніх підстав для звинувачень на адресу України, а лише тому, що Росії «здалося», що Україна може загрожувати. Тобто це було показове «покарання» України.

Важливий момент: Путін почав посилати примирливі фрази щодо «братського» народу, даючи зрозуміти, що готовий до переговорного процесу, але, як випливає з його виступу, принциповими будуть два моменти – гарантії невступу України до НАТО та зміна режиму у Києві. Одночасно заяви та дії Росії щодо України показують, що РФ не збирається під час можливих переговорів порушувати питання про територіальні поступки: всі завойовані у 2014 – 2023 роках території Росія продовжує вважати своїми, і на цьому наполягатиме. Особливо показовим є початок будівництва залізниці вздовж Азовського моря на Крим, яке розпочинається у листопаді 2023 року. Великі екскурси в історію для Путіна не нові, так само, як і досить вільне трактування певних історичних подій, але в цій мірі Путін залишається вірним собі: ніякої України не було, її вигадали більшовики, і тільки Росія має право вирішувати, чи бути Україні незалежним. державою. Тобто, насправді нічого не змінилося.

4. Візит Шойгу до Китаю

У понеділок, 30 листопада, міністр оборони РФ Сергій Шойгу прибув до столиці Китаю з робочим візитом, у ході якого взяв участь у 10-му Пекінському Сяншаньському форумі, а також провів низку двосторонніх зустрічей. Зокрема, Шойгу провів переговори заступником голови Центральної військової ради КНР Чжаном Юся, а також виступив із доповіддю на форумі.

У форумі також взяли участь представники вищого керівництва, міністри оборони та провідні експерти країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а також низка європейських держав. Сам Пекінський Сяншанський форум, який організовує Китайська асоціація військових наук і Китайський інститут-міжнародні стратегічні дослідження, проводиться в Китаї з 2006 року.

Підсумки/прогнози:

Сергій Шойгу став настільки частим гостем у Пекіні, що багато експертів (у тому числі в Росії) замислюються над питанням: чи не вирішив Путін підвищити статус Шойгу чи навіть призначити його своїм наступником? Шойгу останнім часом зміцнює свої позиції, Путін йому довіряє, він представляє Росію на важливих переговорах (нещодавно він очолював російську делегацію в Пхеньяні). У той же час Шойгу поки що є чужим для більшості кланів і груп, що сформувалися, в оточенні Путіна, і може спиратися тільки на авторитет самого Путіна і частково – на групу Сергія Чемезова (з якою у Шойгу вибудовані партнерські відносини). Щодо китайського візиту – Шойгу налагоджує відносини з елітами в Пекіні і намагається бути для них «своїм», особливо з огляду на перестановки у військовому відомстві КНР та необхідність встановлення горизонтальних відносин із новим керівництвом НВАК та Міністерства оборони.

5. Заява Патрушева про причетність США до підриву «Північних потоків»

У вівторок, 31 жовтня, секретар Ради Безпеки РФ Микола Патрушев під час робочого візиту до Томська провів виїзну нараду з актуальних питань національної безпеки на території Сибіру. Згідно з офіційною інформацією, під час наради обговорювалися питання економічної безпеки через посилення санкційного тиску з боку США та їх союзників. Також приділялася особлива увага додатковим заходам щодо забезпечення технологічного суверенітету Росії з використанням науково-виробничого потенціалу сибірських регіонів.

У нараді взяли участь повноважний представник президента у Сибірському федеральному окрузі Анатолій Серишев, глави сибірських регіонів, представники федеральних міністерств та відомств.

Ключові тези:

• Патрушев: «США, використовуючи українську кризу, домоглися розриву економічних відносин Європи з Росією та усунення економічних конкурентів. Вирішують за рахунок інших країн економічні проблеми. А щоб Європа не могла отримувати газ із Росії, підірвали “Північні потоки”».

• Патрушев: «Так само вони діють і в Україні, де спровокували «державний переворот», потурали насадженню неонацистської ідеології, перетворили Україну на полігон для військово-біологічних експериментів, заплющували очі на вбивства мирного населення Донбасу та готували до бойових дій проти нашої країни. . У умовах Росія стала на захист населення Донбасу і дозволила здійснити агресивні плани».

• Патрушев: «Представники країн НАТО вже відкрито кажуть, що Росія завадила їм наблизитись до її кордонів, а українці для Заходу – інструмент стримування Росії».

• Патрушев: «У зв’язку з подібними діями кредит довіри до США та країн колективного Заходу вичерпано».

Підсумки/прогнози:

Заява Патрушева прозвучала на тлі заяв представників деяких країн Балтії, які вимагають від керівництва НАТО закрити Балтійське море для Росії і перетворити його на «внутрішнє море НАТО», виходячи з того, що Росія несе небезпеку газопроводам, що існують у регіоні. Росія вирішила показати, що основна загроза в регіоні походить не від неї, а від США, на адресу яких і було зроблено заяви Патрушева. Зрозуміло, що ця заява не матиме жодних юридичних наслідків, але у відносинах між США та Росією, що знаходяться на рівні, близькому до нульового, вони не додадуть конструктиву.