Олександр Дмитрович Харічев народився 8 лютого 1966 року в Костромі в сім’спадкового військового. Його батько Дмитро Олександрович Харічев проходив службу в 10-й гвардійській ракетній дивізії, дослужився до звання полковника. Дід, Олександр Никанорович Харічев, бойовий командир, орденоносець, після Другої світової війни командував полком у Прибалтійському військовому окрузі, пізніше викладав у першому Ленінградському училищі ім. К.Є. Ворошилова. Двоюрідний брат діда – Іван Євстигнійович Харічев, генерал-лейтенант, у 70-80-ті роки – начальник Центру космічної розвідки Головного розвідувального управління ЗС СРСР.
Рідний дядько Олександра Харічева, Ігор Олександрович Харічев – відомий письменник та публіцист, за часів президента Бориса Єльцина працював в Адміністрації президента – помічником голови Адміністрації Сергія Філатова. З 1996 – директор Центру прикладних виборчих технологій.
Після закінчення школи Олександр Харічев вступив до Костромського вищого військово-командного училища хімічного захисту (нині – складова частина Військової академії радіаційного, хімічного та біологічного захисту ім. Маршала Радянського Союзу С.К. Тимошенка) та збирався продовжити сімейну традицію – стати офіцером. Після закінчення навчання йому запропонували залишитися на викладацькій роботі в училищі.
У 1987-1994 роках служив у Костромському вищому військово-командному училищі хімічного захисту. У 1987-1989 роках був командиром взводу, у 1989-1992 роках був секретарем комітету Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ) батальйону, головою Ради комсомольських організацій училища, у 1992-1994 роках – старший помічник начальника училища зв’язків із громадськістю. 1995 року закінчив факультет психології Санкт-Петербурзького державного університету. У 1994-1996 pоках працював психологом у Костромському вищому військово-командному училищі хімічного захисту.
У 1996 році 30-річний Олександр Харічев одружився з 22-річною Оленою Юріївною Климентьевою. Батько Олени – полковник, доктор технічних наук, професор Юрій Олександрович Климентьєв, автор понад 300 наукових праць та 20 авторських свідоцтв та патентів на винаходи у сфері отруйних речовин та їх впливу на живі організми. На той час він очолював один із військових науково-дослідницьких центрів Міністерства оборони РФ у Москві (військова частина 64518 за адресою м. Москва, вулиця Бауманська 2-а, будинок 1-в, район Лефортово). Цей центр тісно взаємодіяв із державним науково-дослідним інститутом органічної хімії та технологій («поштова скринька №74»), який розробляє хімічно активні речовини. Саме ці установи, по суті, разом були виробниками відомого газу нервово-паралітичної дії «Новачок». Після весілля, 1996 року майор Харічев перевівся у в/ч 64518 і завдяки старанням тестя був призначений начальником групи відділу морально-психологічного забезпечення. Цікаво, що Харічев розпочав роботу у військовій частині 64518 через рік після виїзду з Росії розробника «Новачка» доктора Віла Мірзаянова.
У 2001 році полковник Климентьєв знайомить свого зятя з колишнім прем’єр-міністром Російської Федерації Сергієм Кирієнком. Кирієнко не тільки був повноважним представником президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі, а й очолював державну комісію з хімічного роззброєння. Климентьєв порекомендував Харічева на посаду секретаря комісії (сам він виступав у ролі консультанта Кирієнка).
У тому ж 2001 році Кирієнко забирає Харічева в Нижній Новгород – в Приволзький федеральний округ, який екс-прем’єр очолив за дорученням Володимира Путіна. Харічев очолював низку напрямів у апараті уповноваженого представника президента у Приволзькому окрузі. У 2001 – 2004 роках Харічев був радником адміністративного відділу апарату Повноважного представника президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі. У 2004 – 2005 – очолював департамент з внутрішньої політики в апараті уповноваженого.
Після того, як у листопаді 2005 року Кирієнко пішов на нову посаду, він вирішив зберегти частковий вплив на федеральний округ, розставивши своїх людей на важливі посади, які дозволяють контролювати наступника. Так за нового повноважного представника президента Олександра Коновалова розпорядженням глави Адміністрації президента РФ Дмитра Медведєва №1628 від 30 грудня 2005 року Харічева було призначено помічником повноважного представника Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі.
Але невдовзі Харічева переводять до Москви, на Стару площу. У березні 2006 року його призначають заступником начальника Управління президента РФ із внутрішньої політики Олега Говоруна. На цій посаді Харічев пропрацював до травня 2009 року.
У березні 2009 року стався скандал. 28 березня 2009 року громадянин грузинської національності розбив бокове скло в автомобілі GLK 350 4Matic У622ОА199 та на очах у дружини Харічева Олени вкрав сумку та два дорогі телефони вартістю $1,5 тис. кожен. У сумці знаходилися важливі документи щодо діяльності Адміністрації президента. Поліція, що прибула на місце події, зафіксувала пограбування громадянки Харічевої Олени Юріївни, 1974 року народження, дизайнера ІП «Харічева» (займалася дизайном елітних квартир та особняків). Однак розслідування показало, що окрім вказаного автомобіля Олена володіла також дорогим автомобілем Porshe Х782РА197 (ХРА означає «Харічева»). Її чоловік мав колекцію автомобілів «Мерседес» та Audi Q7 C112PO777. Також цікаво, що до приходу Харічева в Адміністрацію заробітку його дружини оцінювалися у 17 тисяч рублів щомісяця, але незабаром її дохід збільшився до 12 мільйонів на рік. Почалося внутрішнє розслідування фактів корупції, і у травні 2009 року Харічев звільнився з Адміністрації.
Також на Харічева поклали провину за недопрацювання під час виборів 1 березня 2009 року. Газета «Комерсант» писала: «Заяву про звільнення він написав на вимогу керівництва — начальника управління внутрішньої політики Олега Говоруна та першого заступника глави адміністрації президента Владислава Суркова — ще в понеділок, одразу після підбиття підсумків виборів у дев’яти регіональних законодавчих зборах та кількох десятках муніципальних організацій. Як розповідають джерела, у Кремлі залишилися незадоволені підсумками виборів. Незважаючи на те, що практично у всіх регіональних парламентах «Єдиній Росії» вдалося домогтися більшості, залучити виборців на дільниці в достатній кількості партія не змогла, явка виявилася нижчою за прогнозовану, і частина електорату партії влади вибори проігнорувала. Так, наприклад, за внутрішніми опитуваннями партії у Володимирській області результати прогнозувалися виходячи з явки більше 40%, тоді як насправді вона склала трохи більше 30%. Крім того, єдинороси зазнали кількох невдач на муніципальних виборах: комуністи випередили їх на виборах до міськради Твері, і майже рівну кількість голосів партіям дісталося у міськраді Брянська. Висуванець «Єдиної Росії» програв на виборах мера Смоленська; у Томську, Мурманську та Петропавловську-Камчатському чекає запекла боротьба у другому турі. Роздратування викликав той факт, що не співпали між собою внутрішні соціологічні опитування, дані exit polls та підрахунки виборчкомів. Було оголошено, що єдиноросам у деяких регіонах довелося перервати проведення exit polls, оскільки вони виявилися надмірно завищеними порівняно з соціологією».
Важливий момент: Харічеву також інкримінували те, що він не завжди дотримувався субординації та спілкувався з головою Адміністрації Сергієм Наришкіним «через голову» свого безпосереднього керівництва – Олега Говоруна та його покровителя Владислава Суркова.
За клопотанням Сергія Кирієнка у травні 2009 року Харічева було призначено виконавчим директором зі стратегії та розвитку компанії «Російські комунальні системи» (працює у сфері тепло-, електро-, водопостачання-водовідведення в ряді регіонів РФ). Входить до групи компаній «Ренова» Віктора Вексельберга. У 2012-2013 роках Харічев також входив до рад директорів енергетичних компаній «ТРК» і «МРСК Сибіру».
З листопада 2013 року по січень 2017 року – начальник управління роботи з регіонами, радник генерального директора Державної корпорації з атомної енергії «Росатом». До 5 жовтня 2016 року держкорпорацію очолював Сергій Кирієнко, потім Олексій Ліхачов.
З січня 2017 року Харічев повернувся на роботу до Адміністрації президента РФ, обійняв посаду заступника начальника Управління президента РФ з внутрішньої політики Андрія Яріна. За даними ЗМІ, Олександр Харічев займався підготовкою до виборів російського глави держави у березні 2018 року.
22 червня 2018 року Володимир Путін своїм указом призначив Олександра Харічева начальником Управління президента РФ із забезпечення діяльності Державної Ради.
Заснування Держради стало однією з перших адміністративних реформ Володимира Путіна на посаді президента Росії. У березні 2000 року його було обрано на пост глави держави, а 17 травня він оголосив про новий порядок формування Ради Федерації, верхньої палати російського парламенту. У 1990-х до цього органу входили обрані губернатори та голови регіональних законодавчих зборів, які досить часто блокували ініціативи уряду та глави держави — тепер же вони могли лише надсилати до Москви своїх представників.
Державна Рада Росії в новій якості була утворена 1 вересня 2000 року, відповідно до указу президента Російської Федерації В.В. Путіна. Указом затверджено положення про Державну Раду Росії. Відповідно до положення Держрада є дорадчим органом, який сприяє реалізації повноважень глави держави з питань забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади. Держрада у своїй діяльності керується Конституцією, федеральними конституційними законами, федеральними законами, указами та розпорядженнями президента.
Перше засідання відбулось 22 листопада 2000 року. Відкриваючи засідання, Путін заявив, що Державна Рада має стати політичним органом стратегічного призначення, і це є кардинальною відмінністю цієї структури від інших державних органів.
У Посланні до Федеральних зборів 15 січня 2020 року Путін запропонував, серед інших поправок, закріпити статус Держради в Конституції. Конституційними поправками 2020 року в основний закон Росії включено окреме повноваження президента щодо формування Державної Ради РФ «з метою забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів державної влади, визначення основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації та пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку держави».
Опозиційне видання «Медуза» писало: «Ми точно не знаємо, але є сумніви. Путін часто наголошує, що Росія своїми політичними нормами не відрізняється від інших розвинутих країн. У недавньому інтерв’ю австрійському телеканалу ORF він у черговий раз заявив, що, залишаючись при владі 18 років, жодного разу не порушив букву закону і не був президентом більше двох термінів «підряд». З іншого боку, Путіну є на кого рівнятися. Навесні 2018 року голова КНР Сі Цзіньпін уперше з часів Мао Цзедуна отримав право переобиратися на необмежену кількість термінів, тобто стати довічний правитель країни. Китай для російської влади – значний зразок. Конституційна реформа не перший рік триває і в Казахстані, а це один із найстабільніших політичних режимів на пострадянському просторі… Путін може орієнтуватися на китайський та казахський досвід — і стати довічним керівник російської Держради та неформальним главою держави».
В опозиційній омській пресі у зв’язку з призначенням Харічева писали: «В останні дні багато хто вітає Олександра Харічева з підвищенням, а Сергія Кирієнка з черговою кадровою перемогою. Хоча, якщо розібратися, ресурсний Кирієнко найближчим часом може втратити контроль над регіонами, федеральним порядком та інтернетом завдяки головному, на даний момент, «Чародію всієї Русі» Олександру Харічеву, який обдурює «господаря», прикриваючись регіональною соціологією. Ні для кого не секрет, що Харічев через різні фонди та організації «АНО» «ЕІСІ», «КМ «Полілог», «Газпром», «Росатом», «Роснафта» отримує величезні суми на придбання політологів, журналістів, експертів. Зазначені «фахівці» готують соціологію для Харічева, який, у свою чергу, у вигідному для себе світлі підносить її довірливому Кирієнку. На Харічева працюють люди далекі від патріотизму і державницьких позицій. Це люди допущені до свята-святих: таємниць Адміністрації Президента РФ. Вони, не будучи співробітниками адміністрації, вільно переміщаються АП і працюють у її кабінетах. Можемо припустити, що вся ця чехарда з «псевдовитоками» походить виключно від Харічева та його «партнерів», які ставлять за мету пересварити шановних мастодонтів Кирієнка-Володіна-Громова, а все заради того, щоб зберегтися і посилитися в АП, забравши ключові напрямки діяльності. Легалізовані в АП, які звикли бездіяльно проїдати кошти фондів Голушка Олена, Кузнєцов Гліб, Федулкіна Ганна. До речі, Харічев великий друг Андрія Голушки, на користь якого нагинається Сибір і готувалася губернаторська посада в Омській області та бізнес-майданчик у Новосибірську. Донька Голушки – Олена є експертом «ЕІСІ» та радником Харічева. Працює вона у АП РФ. І як її батьки та сестра, мабуть, теж має посвідку на проживання у Франції. По суті вся наша загальнодержавна соціологія довірена всім, крім самої держави. На нашу думку, саме тому відбуваються події у Кемерово, Омську тощо. Харічев в УВП як корова в посудній лаві – йому тісно. Він має можливість спекулювати ім’ям Сергія Владиленовича перед заступниками та самим Яріним. Яка при цьому в нас буде внутрішня політика, якщо Граф Каліостро наших днів зі своїми «експертами» та «фахівцями» перетворив Стару площу на свій бізнес-куточок з банальним розпилом бюджетних і небюджетних коштів за спиною, який поки що довіряє йому, Сергію Владиленовичу?» .
Втім, деякі експерти вважають, що цей матеріал був опублікований на замовлення середовища, близького до давнього ворога Харічева та Кирієнка – Суркова.
Справді, Харічев зібрав навколо себе низку політтехнологів та соціологів, які почали активно обслуговувати владу та Адміністрацію президента. До цієї групи зараховували Олега Матвейчева, голову фонду «Петербурзька політика» Михайла Виноградова, генерального директора Агентства політичних та економічних комунікацій Дмитра Орлова, президента комунікаційного холдингу Minchenko consulting Євгена Мінченка, генерального директора PR-агентства «Політолог» Олега Карпілова, політтехнологів Дмитра Гусєва, Григорія Казанкова та Андрія Богданова, президента Російської асоціації політконсультантів Олексія Куртова, директора департаменту взаємодії з регіонами «Росатому» Андрія Полосіна, голову експертної ради Експертного інституту соціальних досліджень Гліба Кузнєцова.
Один із телеграм-каналів писав: «Багато хто потрапив у це коло з «Росатома» або пов’язаних з ним структур. З погляду бюджету значні регулярні ресурси, у тому числі від держкорпорацій, одержують «Політолог» (Карпілов) та ІЕСІ (Кузнєцов), проте вони виступають лише як розпорядники руху коштів, реальний господар грошей – Харічев».
У 2017 році навіть існувала спроба створення спеціального фонду, який займався б місцевими виборами. Курувати цей фонд мав Харічев.
У 2019 році, одразу ж після призначення, Олександр Харічев зібрав політтехнологів та підбив підсумки виборчих кампаній 2019 року (саме на цій нараді вибори до Мосміськдуми були охарактеризовані як «провальні»). Формат наради сподобався Сергію Кирієнку, і через 2 тижні Харічев зібрав для розмови вже глав регіонів (в основному – віце-губернаторів, що курують вибори), в яких у 2020 році очікувалися вибори. Головна установка зборів: необхідно, щодо політики, орієнтуватися не так на лобістів від Державної Думи і «Єдиної Росії» (насамперед – В’ячеслава Володіна і Андрія Турчака), як на фігури, узгоджені з внутрішньополітичним блоком Сергія Кириенка.
Харічев у 2020 році відповідав за інформаційну кампанію навколо боротьби з коронавірусом та контролював настрої громадян, пов’язані з заходами безпеки та реакцією на дії уряду. «Тренд, пов’язаний із пандемією: у суспільстві накопичилася втома від страху, обмежень і того, що ми не розуміємо, що буде завтра. Це один із головних трендів сьогоднішнього дня. Ми вірили, що навесні перемогли пандемію, а тепер не віримо, що восени її не буде», – констатував Харічев улітку 2021 року.
Один із телеграм-каналів у вересні 2020 року писав: «Олександр Дмитрович Харічев завжди вмів звалити відповідальність за провали та проблеми на інших. І виступити в останній момент у ролі «рятівника». Схоже, часу, відпущеного на реалізацію цього таланту, стало зовсім не вистачати».
Паралельно Харічев лобіює кадрові призначення – переважно близьких до себе людей.
Так, у листопаді 2020 року Харічев пролобіював на посаду виконувача обов’язків губернатора Білгородської області В’ячеслава Гладкова. З Харічевим Гладков знайомий ще зі спільної роботи у «Росатомі». З 2009 року Гладков очолював ЗАТО Зарічний – одне з головних міст присутності «Росатому» у Приволжі, а у 2013 році Харічев у державній корпорації очолив Управління по роботі з регіонами. Раніше Харічев лобіював Гладкова на посаду «віце-губернатора» Севастополя (під час губернаторства Дмитра Овсяннікова).
Саме Харічев домігся призначення тимчасово виконуючим обов’язки мера Елісти (столиці Калмикії) Дмитра Трапезнікова на прізвисько «Синьйор Помідор» – колишнього керівника самопроголошеної «ДНР». Глава Калмикії Бату Хасіков є особистим другом Харічева. Одне з джерел повідомляло: «Хасіков, коли займався єдиноборствами, мав цілий клуб, який займався організацією боїв без правил, і в цьому проекті головним бухгалтером була теща Харічева». Дружина Харічева, Олена, деякий час працювала у проекті «Yellow, black and white», який очолює близький друг Хасікова Сангаджі Тарбаєв (колишній капітан команди КВК «Збірна РУДН»).
Восени 2020 року стало відомо, що Харічев на своїй посаді буде одним із чотирьох кураторів виборів до Державної Думи Російської Федерації, намічених на 19 вересня 2021 року. Основний технологічний тягар виборів мав лягти на плечі саме Олександра Харічева та голови управління Адміністрації президента з внутрішньої політики Андрія Яріна. Крім них, кураторство виборчого процесу було доручено ще й голові Управління з громадських проектів Новікову, та начальнику Управління з розвитку інформаційно-комунікативних технологій та інфраструктури зв’язку Матвєєвій. Близького до Харічева політтехнолога Бориса Рапопорта призначили першим заступником керівника штабу партії «Єдина Росія» (деякі експерти стверджували, що саме тандем Харічев-Рапопорт відповідав за складання списків кандидатів від «партії влади»).
У ЗМІ (переважно знову ж таки по лінії Суркова) постійно вкидалася інформація про те, що між Харічевим та Яріним існує серйозний конфлікт. Хоча більшість експертів цю інформацію спростовували: і Ярін, і Харічев є «людьми-функціями», суб’єктність яких визначається виключно рамками їхньої компетенції, а бонуси, які вони можуть отримати за добру роботу, не дозволяють перетинатися їхнім сферам інтересів: у разі успіху партії «Єдина Росія» Ярін мріє очолити Російську залізницю, а Харічев – зайняти місце глави Управління Адміністрації президента з внутрішньої політики. Тож предмету для конфлікту немає.
«Відомості» писали про Харічева як про основного ідеолога та головного технолога виборів-2021 року. Однак, це не зовсім так. Харічев займався (практично монопольно) розподілом політтехнологів за регіональними штабами – не більше. Будучи куратором кампанії від Адміністрації президента, він входив також у своєрідну «раду директорів» кампанії, до якої, крім нього, входили також Сергій Кирієнко, Андрій Турчак, Андрій Ярін, заступник керівника апарату уряду Олександр Грибов, тимчасово виконуючий обов’язки заступника секретаря генеральної ради Володимир Васильєв, заступник секретаря генради Сергій Пермінов, а також координатор експертної ради партії Костянтин Костін. Туди ж увійшов ще один співробітник адміністрації президента – референт УГС Олексій Семенов, він відповідає за взаємодію із регіонами.
У липні 2021 року Харічев через «Комерсант» «злив» інформацію про те, що «Єдина Росія» згодна на майбутніх виборах на 250 мандатів (до цього йшлося про 300). Натомість у палаті має з’явитися нова фракція з 18-19 депутатів, з якою єдинороси утворюватимуть коаліцію з найважливіших питань (такою вважалася партія «Нові люди», яку дуже активно намагалися провести до Думи – незважаючи на відсутність у партії реальних рейтингів. Вважається, що «Нові люди» – це проект Харічева, який намагається довести необхідність присутності в Думі ліберального проекту – інакше «Єдиній Росії» доведеться мати справу з серйозним тиском з боку комуністів. Телеграм-канал «Кремлівський безбашенник» питав: «Останнім часом Кремль посилає партії влади так багато різноспрямованих сигналів, що важко зрозуміти, кого слухати» Здається, що боротьба за «Єдину Росію» знаходиться у самому розгарі.
Харічев продовжує перебувати у команді Сергія Кирієнка і розглядається не як самостійна фігура. «Медуза» писала: «Андрій Ярін на мільйон відсотків лояльний до Кірієнка, це справжній чиновник-служака старої школи, який підпорядковується начальнику. Якщо той скаже застрелитися, то Ярін застрелиться. Але так само Андрій буде лояльним і новому патрону. Але Харічев все одно ближче і зрозуміліший для Кирієнка».
Цікаво, що синхронно із заявами міністра оборони Сергія Шойгу про необхідність перенесення столиці Російської Федерації до Сибіру, прозвучала і заява Харічева про те, що столицею Росії в найближчому майбутньому може стати Новосибірськ – про це Харічев заявив 8 липня 2021 року в Сочі, виступаючи на III Форум молодих політологів Росії «Дигорія».
24 січня 2022 року відбулася стратегічна сесія партії «Єдина Росія» під назвою «Партія 2026». Цей захід проходив у закритому для журналістів режимі, а головною темою для обговорення стали підсумки парламентських виборів, а також підготовка до президентських виборів 2024 року та парламентських виборів 2026 року. Сергій Кирієнко на сесії був присутнім в онлайн режимі, але у своєму зверненні торкнувся низки питань, які на думку куратора внутрішньополітичного блоку Кремля були недопрацьовані незважаючи на те, що останні вибори він назвав успішними (єдинороси зберегли в Держдумі конституційну більшість, отримавши 324 з 450 мандатів). Одне з головних питання стосувалося формування агітаційно-мобілізаційної мережі, яка не продемонструвала бажаного результату. За наявною інформацією, перед керівництвом партії «Єдина Росія» стоїть завдання сформувати подібну мережу, яка включала б не менше 30 мільйонів осіб. Також Кирієнко наголосив на необхідності розвивати присутність у соціальних мережах та більш активно використовувати подібні інструменти.
За підсумками закритої стратегічної сесії стало зрозуміло, що незважаючи на безліч проблем, з якими зіткнулася вертикаль Сергія Кирієнка під час проведення виборів, він не планує робити будь-які заміни та залишає кураторство цього напряму за Харічевим та Яріним.
Після початку бойових дій на території України та окупації частини територій у південно-східних регіонах російськими окупаційними військами, у Кремлі заговорили про проведення референдумів щодо приєднання цих територій до Росії. Тоді ж почали обговорювати можливість створення нового федерального округу у складі РФ. Наприкінці вересня такі «референдуми» все ж відбулися, а за кілька днів Путін підписав указ про входження так званих «ДНР» та «ЛНР», а також тимчасово окупованих Запорізької та Херсонської областей до складу Росії. Щоправда, з новим федеральним округом вирішили почекати, хоч і відправили Дмитра Рогозіна, який вважається одним із головних претендентів на керівництво таких округом, на Донбас.
Раніше стало відомо, що новим куратором окупованих територій Донбасу та Півдня України став Сергій Кирієнко, який фактично замінив на цій посаді Дмитра Козака. Разом із Кирієнком питанням українських територій зайнялися і представники його команди, зокрема Харічев та Ярін. При чому, головну ініціативу намагається перейняти на себе саме Харічев.
До звільнення правобережної частини Херсонської області від російських окупаційних військ, роботу зі створення федерального округу курирував заступник керівника департаменту АП із забезпечення справ Держради (очолюваний Харічевим) Борис Рапопорт, який раніше вже займався Донбасом – у 2014 році він обіймав посаду заступника голови управління з соціально-економічного співробітництва з країнами СНД. На той час самопроголошені «ДНР» та «ЛНР» від Кремля курував Владислав Сурков (на посаді помічника президента). Разом із Сурковим Рапопорт працював і в середині 2000-х. Тоді Сурков був заступником голови АП, а Рапопорт – заступником голови департаменту регіональної політики Кремля. Нині ж, майбутнє нового федерального округу, очевидно, залишається під питанням.
Водночас Сергій Кирієнко, який останнім часом неодноразово відвідував окуповані регіони України, у підготовці та проведенні «референдумів» зробив явну ставку саме на Олександра Харічева, який досяг необхідних цілей і продемонстрував результат, що задовольняє Кирієнко.
На початку листопада Олександр Харічев опублікував наукову статтю «Сприйняття базових цінностей, факторів та структур соціально-історичного розвитку Росії (за матеріалами досліджень та апробації)».
В анотації до статті вказується, що у ній аналізуються результати дослідження емоційно-образного бачення базових чинників і структур, які впливають на поточний стан світогляду російського суспільства, що виступають у ролі стабілізуючих, об’єднуючих і мотивуючих соціальних векторів. Результати дозволяють підвищити ефективність вироблення національних стратегій у сфері формування громадянського суспільства, заснованого на єдиному розумінні базових конструктивних цінностей, які максимально співзвучні особистому світогляду конкретного громадянина.
Також вбачається перспектива створення повноцінного інтегрального «загальнонаціонального коду», сформованого з інтуїтивних архетипів та образів, що посилюють традиційно сильні сторони російського суспільства, які можна описати як ієрархічну систему взаємопов’язаних образів і смислів. Дослідження проводилося методом групових дискусій у період з 4 березня по 20 травня 2022 року.
Дослідники за підсумками дискусій сформували п’ятирівневий «пентабазис»: людина-сім’я-суспільство-держава-країна. Для кожного рівня були сформовані ціннісні домінанти. Для країни це патріотизм, для держави – довіра до інститутів влади, для сім’ї – народ Росії, для суспільства – згода, для людини – творення. «Була озвучена теза, що європейське суспільство індивідуалістичне, а в нас основна цінність: сім’я + сім’я з друзями, що веде до виникнення тези «родина як рівень». Ціннісна домінанта: народ РФ – це сім’я сімей. Стимулювання народжуваності та поняття «великої родини», — йдеться у статті.
За підсумками дискусій було запропоновано такі концепції.
Метафори образу майбутнього Росії. «Держава — це роман» (він пишеться колективно громадянами-письменниками, має альтернативні кінцівки), «російське майбутнє — це друга частина «Мертвих душ», спалена Гоголем», «держава — Жар-птиця».
Концепція сучасної держави. «Батьківщина-Мати з лазерним мечем» (джерело гордості російського духу та орієнтир у майбутнє), «держава дружнього сервісу».
Месіанські концепції майбутнього держави. «Росія як “країна-пророк”» (протистоїть Великому інквізитору), «Росія – світовий страж, “вартовий добра”».
Ідеалістична концепція держави майбутнього. «Дивний град» (інклюзивність, співіснування, прийняття інших як рівних, «у жодному разі не плутати з терміном “толерантність”»), «Пиріжок» (гармонійно поєднує у собі різне).
Механістичні концепції майбутнього держави. “Калейдоскоп” (багатогранне майбутнє), “держава – магніт середнього розміру” (створює поле для певної спільності”.
Учасники дослідження дійшли висновку, що людина в «Росії майбутнього» «пишається своєю країною, впливовою і затребуваною, матеріально забезпеченою, вільною в межах деяких правил співіснування». На думку авторів статті, уявлення про самореалізацію в Росії сильно відрізняються від поширених у західному світі. «Самореалізація або призначення в російському випадку виводить те, що індивід робить внесок у розвиток країни. Етап капіталізації призначення при цьому є обов’язковим», — пишуть автори.
Варто зазначити, що окрім Харичева співавторами статті стали декан факультету політології МДУ Андрій Шутов, доктор політичних наук, голова департаменту взаємодії з регіонами в «Росатомі» Андрій Полосін та заступник виконавчого директора зі стратегії та прогнозування Експертного інституту соціальних досліджень Катерина Соколова. Тобто це дослідження варто розглядати як спроби розробки (з можливим подальшим впровадженням) нової стратегії розвитку Російської Федерації.
Цю статтю слід розглядати як ідеологічну заявку «групи Кирієнка» на домінування в ідеологічній площині у найближчому оточенні Путіна. Фактично маємо справу зі спробою отримати нову «національну ідею» (колишні, сформовані групою під керівництвом В. Суркова, виявилися неробочими).
Олександр Харічев одружений. У нього є двоє дітей.
