Росія за тиждень (19.02–25.02)

1. Зустріч Володимира Путіна з Міністром оборони Сергієм Шойгу

У вівторок, 20 лютого, у Кремлі відбулася робоча зустріч Володимира Путіна з Міністром оборони Сергієм Шойгу. Головною темою зустрічі стала ситуація в Авдіївці, яку російські війська окупували напередодні, після наказу українського військового керівництва про вихід військових із займаних позицій. Також Путін та Шойгу обговорили загальну ситуацію на фронті та перспективи її подальшого розвитку.

Ключові тези:

• Шойгу: «Майже за десять днів до цього Ви розмовляли з командиром штурмової групи та добровольчого загону «Ветерани», які провели, на наш погляд, унікальну операцію, пройшовши трубою на південь Авдіївки, зайшовши в тил до супротивника – майже три з половиною кілометри – і розгорнувши там досить суттєвий плацдарм, якого потім ще три дні пробивалися інші війська, що було зроблено успішно».
• Шойгу: «Брошено багато зброї, багато особистої зброї, дуже багато ПТУРів [протитанкових керованих ракет], ПЗРК [переносних зенітних ракетних комплексів]. Власне, все зараз це прибирається. Велика робота йде з розмінування. Залишено багато чого. Але з розумінням того, що вихід був справді бігом і хаотичний, спеціально замінованих якихось об’єктів немає».
• Шойгу: «Тут, Володимире Володимировичу, на що хотілося б особливе звернути увагу: цей укріпрайон робився, створювався протягом дев’яти років. Дев’ять років день за днем робилися підземні ходи, бетонні споруди, робилися спеціальні лінії для того, щоб можна було пересуватися, не виходячи на поверхню. Тому, звісно, те, що тут опір противника зламано, – це великий успіх змішаного угруповання військ, частин, з’єднань – всіх без винятку. Можна, звичайно, відзначити і повітряно-космічні сили, і армійську авіацію, штурмову авіацію. Тут багато і багато залежало від того, чи дамо ми хоч на якийсь час перепочинок противнику».
• Путін: «Тепер щодо полонених. Знаю, і завжди в нас так було, – під час [так званої] «спеціальної військової операції», і зараз теж ми маємо цю практику продовжувати, – щодо полонених ми маємо діяти у суворій відповідності до певних міжнародно-правових документів та міжнародних конвенцій . Ми так і діяли завжди, знаю: ми їх утримували гідно. Прошу і в цій частині дотримуватись такої ж практики».
• Путін: «Є ще одна ділянка, на яку я хотів би звернути увагу і теж з Вами поговорити на цей рахунок. З Михайлом Юрійовичем [ Телінським ] теж позавчора розмовляв, він мені доповідав про населений пункт Кринки на лівому березі Дніпра. Це питання виникало, якщо Ви пам’ятаєте, навіть під час Прямої лінії у мене. Я там тоді говорив про те, що не розумію, навіщо противник це робить зі своїми людьми, посилаючи їх практично на вірну смерть туди, і ставиться до них так, начебто це не їх люди зовсім».
• Шойгу: «Знаю про доповідь генерал-полковника Теплинського . Я підтверджую його доповідь, це справді так: Кринки зачищені. Ми встали фактично по всьому берегу річки Кринки та Конки. На сьогоднішній день там не лише наглядові пункти – там стоять війська».
• Шойгу: «Мабуть, уперше ми тут побачили доставку боєприпасів, і продовольства, і медикаментів не лише човнами, а й великими – це вже не квадрокоптери – октокоптерами , хтось їх називає Баба-яга, які можуть нести великі вантажі».
• Шойгу: «Нам, в принципі, звичайно, з одного боку зрозуміло, до чого це робиться і приурочується до різних дат: у нас це або до «Рамштайну», як починається якась активність, коли вони там збираються та обговорюють, як допомогти Україні, або це ухвалення бюджету та виділення коштів Пентагону на допомогу Україні, як це було наприкінці минулого року, коли вони розпочали дуже активні дії саме тут, на Херсонському напрямку. І за всіма радіоперехопленнями, за всією інформацією їм треба було хоч якийсь успіх показати…».
• Шойгу: «Тут ми не можемо говорити про те, що їхня військова наука досягла якихось небувалих вершин, які дозволяють їм… Яких вершин вони досягали в різних місцях – ми бачили: це і Афганістан, і Лівія, і Ірак, і Сирія. У Сирії, – просто нагадаю, можливо, це вже пішло, – коли було прийнято рішення про те, щоб надати підтримку уряду [Башара] Асада, Асад контролював 18 відсотків території країни. На сьогоднішній день це за 90 [відсотків], і фактично там переможено той самий міжнародний тероризм, який збиралася перемогти коаліція із 67 країн».
• Путін: «Є ще одне питання, яке не пов’язане з поточними подіями на лінії зіткнення в рамках спеціальної військової операції. Це питання стосується шуму, який останнім часом піднімається на Заході, зокрема в Сполучених Штатах, з приводу розміщення ядерної зброї в космосі. Наша позиція ясна та прозора: ми завжди були категорично проти і зараз проти розміщення ядерної зброї у космосі. Ми, навпаки, закликаємо не лише дотримуватися всіх домовленостей, які є у цій сфері, а й пропонували багаторазово посилити цю спільну роботу».
• Шойгу: «По-перше цього немає. По-друге, вони знають, що в нас цього немає… Розміщення в космосі ядерної зброї та застосування будь-яких інших елементів ядерної зброї щодо супутників або створення полів, які не дозволять працювати ефективно супутникам».
• Путін: «Щодо переговорів: ми ніколи не були проти переговорів – ми завжди були за переговори. Це стосується й України, українського спрямування. Я вже сто разів сказав, що ми не переривали діалогу – це українська сторона перервала діалог, причому за прямою командою з Лондона та Вашингтона. Наразі про це прямо українська сторона – на офіційному рівні – говорить. Не знаю, навіщо вони це роблять, але кажуть публічно».
• Путін: «А щодо стратстабільності ми і тут ніколи не відмовлялися від діалогу. Але, звичайно, зробити вигляд, що Сполучені Штати та Захід, з одного боку, закликають до стратегічної поразки Росії, а з іншого боку, мають намір нібито і хочуть вести з нами переговори щодо страт стабільності , вважаючи, що одне питання ніяк не пов’язане з іншим, – Цього не вдасться зробити. Якщо вони прагнуть завдати нам стратегічної поразки, то ми повинні подумати про те, що таке стратегічна стабільність для нашої країни».

Підсумки/прогнози:

Військова тематика є однією з головних у нинішній президентській кампанії Володимира Путіна. Взяття Авдіївки було де-факто приурочено як до другої річниці початку повномасштабних бойових дій Росії в Україні, так і до президентських виборів. Як і прогнозувалося, Авдіївка стане однією з основних складових нового російського військового міфу, який протягом тривалого часу експлуатуватиметься пропагандою та засобами масової інформації. Путін залишається вірним собі та демонструє, що міністр оборони Сергій Шойгу продовжує залишатися у фаворі, фактично уособлюючи собою так звану «СВО». Путін демонстративно виділяє Шойгу, приписуючи йому всі лаври у разі військових успіхів та виводячи з-під критики у разі поразок. Таким чином, Шойгу й надалі залишається “фігурою номер два” у неформальній російській ієрархії.

2. Зустріч Володимира Путіна з Міністром сільського господарства Дмитром Патрушевим

У вівторок, 20 лютого, Володимир Путін провів зустріч із Міністром сільського господарства Дмитром Патрушевим. Про подробиці зустрічі не повідомляється, однією з тем розмови стали постачання гуманітарного вантажу до шести країн Африканського континенту, про виконання яких звітував профільний міністр.

Підсумки/прогнози:

Дмитро Патрушев залишається серед тих постатей, що знаходяться в фаворі у Путіна: завдяки діям Патрушева-молодшого Росія справді зробила серйозний ривок в аграрній сфері, при цьому не лише вистоявши під тиском західних санкцій, а й активно експортуючи зерно та продукцію агросфери до країн «третього світу», особливо в Африку. Сільське господарство (поряд з атомною енергетикою, зброєю, нафтою та газом) є однією з найважливіших статей експорту, а також одним із важелів впливу на Африканському континенті. До того ж Патрушев-молодший – це приклад поступового включення до політичного процесу на найвищому рівні представників молодшого покоління та представників «нового дворянства» – дітей тих, хто заслужив преференції та владу за вірну службу самому Путіну.

3. Зустріч Володимира Путіна з Президентом Республіки Сербської Мілорадом Додіком

У середу, 21 лютого, Володимир Путін вирушив до Казані, де взяв участь у низці публічних заходів, а також провів кілька зустрічей із лідерами інших держав. Головною метою поїздки до Казані стала участь у змаганнях «Ігри майбутнього», учасниками яких стали представники низки країн. Першу зустріч російський президент провів із Президентом Республіки Сербської Мілорадом Додіком. Під час розмови сторони обговорили двосторонні відносини, а також торкнулися деяких історичних подій.

Ключові тези:

• Путін: «Представники керівництва Республіки Сербської у нас регулярно, за різними напрямками ми співпрацюємо. Впевнений, що і цей Ваш візит піде на користь, ми зможемо використати час для обговорення двосторонніх відносин щодо цілої низки напрямків».
• Путін: «Знаємо, що ситуація у республіці непроста. Готові поговорити теж і щодо цього».
• Путін: «Ми Вам вдячні за те, що Ви підтримуєте регулярні відносини з Росією, підтримуєте багато наших починань, у тому числі такий шляхетний, на мій погляд, захід, пов’язаний із пам’яттю про жертви нацизму, навіть особисто берете участь у ході «Безсмертного полку»».
• Додік: «Звичайно, ми живемо у складній ситуації, і нас тішить те, що Ви це розумієте. Нещодавно у Вашому щорічному зверненні Ви наголосили, що Ви розумієте стосунки, які там у нас відбуваються. Вони дуже складні, вони непрості, ці відносини справді дуже складні».
• Додік: «Додатково вони ускладнюються тим фактом, що ми все ще знаходимося під протекторатом Заходу, що ми перебуваємо в умовах міжнародної інтервенції – насамперед західної. Від «Дейтона» ми відійшли до зловживання, навіть нав’язування з боку одного громадянина Німеччини, який не був призначений рішенням Ради Безпеки високим представником. Подякуємо за те, що Ви уважно ставитеся до цього питання. І якби йому дали повноваження, він безперечно б скасував Республіку Сербську».
• Додік: «У цих обставинах ми намагаємося відбити будь-яку можливість приєднатися до санкцій проти Росії. Вони [Захід] досить стараються, щодня буквально нас [намагаються] на це умовити. І, безперечно, відмовляємося рухатися у бік членства в НАТО. Безвідносно, що нас знову ж таки зазнають великого тиску».
• Додік: «Сербів, як Ви знаєте, двічі бомбардували, одного разу Республіку Сербську, потім, другий раз, Сербію з боку НАТО. Я можу бути свідком, що зараз величезна кількість молодих людей – новонароджених буквально, – які буквально відчувають наслідки збідненого урану, яким нас бомбардували у 1995 та 2000 роках. У кілька разів навіть у 10 разів підвищилася захворюваність від злоякісних захворювань, причинами яких послужили саме ці бомбардування. Тож і нелогічним, і ненормальним є те, що ми могли б у принципі навіть прийняти членство в НАТО».

Підсумки/прогнози:

Мілорад Додік – один з важливих інструментів впливу Росії на Балканах. Займаючи посаду президента Республіки Сербської – ентітету у складі Боснії та Герцеговини, він проводить політику тиску як на керівництво конфедерації, так і на призначеного без дотримання процедури Верховного представника Крістіана Шмідта. У січні 2024 року Додік погрожував виходом Республіки Сербської зі складу конфедерації Боснії та Герцеговини, також він неодноразово ставив під сумнів доцільність дотримання Дейтонських угод 1995 року. Додіка звинувачують у сепаратизмі. Однак, користуючись енергетичними важелями (постачання газу та іншої продукції з Росії до Республіки Сербської), а також дружбою з президентом Сербії Олександром Вучичем, Додік продовжує відігравати важливу для Росії та Сербії у якості агента впливу, не даючи зміцнитися позиціям євроатлантистів у регіоні.

4. Зустріч Володимира Путіна з Президентом Киргизстану Садиром Жапаровим

У середу, 21 лютого, у рамках візиту до Казані, Володимир Путін провів зустріч із президентом Киргизії Садиром Жапаровим, який відвідав Росію з робочим візитом та взяв участь у відкритті міжнародних змагань «Ігри майбутнього». Згідно з офіційними заявами сторін, під час зустрічі обговорювалися двосторонні відносини та перспективи їх подальшого розвитку.

Ключові тези:

• Путін: «Що стосується наших двосторонніх відносин, то вони засновані на нашому фундаментальному договорі і розвиваються успішно, причому в усіх напрямках».
• Путін: «Росія є, залишається одним з основних торговельно-економічних партнерів, 35 відсотків прямих інвестицій теж із Росії в киргизстанську економіку прийшли, і далі працюватимемо над цими питаннями».
• Путін: «У гуманітарній сфері все розвивається у нас поступово. Ми вдячні Вам за увагу, яку Ви приділяєте розвитку російської мови, школи ми з Вами відкривали не так давно. Я добре пам’ятаю візит наприкінці минулого року – у жовтні, на мою думку, був – до Вашої країни. Дякую за гостинність».

Підсумки/прогнози:

Росія, як і будь-яка інша країна, активно використовує спортивні змагання як привід для зустрічей з лідерами держав-союзників. Киргизстан є найважливішим партнером Росії в центральноазіатському регіоні, а Садир Жапаров вважається одним із найбільш надійних та послідовних союзників Путіна. Фактично дана зустріч – це «звірка часу» та демонстрація рукостискання Путіна, що дуже важливо як напередодні президентських виборів, так і загалом – як сигнал зовнішнього світу.

5. Зустріч Володимира Путіна з Президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим

У середу, 21 лютого, в рамках візиту до Казані, Володимир Путін провів зустріч із президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим, який відвідав Росію з робочим візитом та взяв участь у відкритті міжнародних змагань «Ігри майбутнього». Згідно з офіційними заявами сторін, під час зустрічі обговорювалися двосторонні відносини та перспективи їх подальшого розвитку. Також Путін і Токаєв обговорили економічні питання та загальну ситуацію напередодні президентських виборів у Росії.

Ключові тези:

• Путін: «Щодо наших двосторонніх відносин, то вони розвиваються дуже успішно по багатьох – ну що означає по багатьох? – практично за всіма життєво важливими для нас напрямками. Я пам’ятаю і наш візит, візит нашої делегації минулого року до Казахстану. Тоді все пройшло вдало. Ми окреслили напрями подальшого розвитку. До речі, дякую Вам велике за прийом дуже сердечний і діловий».
• Токаєв: «Щиро радий тому, що я сьогодні тут. Справді, «Ігри майбутнього» – унікальний формат. Це IT у поєднанні зі спортом, що, напевно, виглядає не зовсім звичайно, але з іншого боку, це унікальний формат. Ми привезли сюди солідну команду, сподіваємось на певні позитивні результати».
• Токаєв: «Усі ми чекаємо на президентські вибори, які відбудуться 17 березня в Росії. Будь-яких сумнівів, звісно, немає, тому що Росія під Вашим авторитетним керівництвом досягає помітних, вражаючих успіхів. По суті, Ви своїми заявами, діями формуєте глобальний порядок денний».
• Токаєв: «Як Ви сказали у недавньому інтерв’ю, за паритетом купівельної спроможності російська економіка стала першою в Європі. Це також треба враховувати. Звісно, це позитивно позначається на ході нашої співпраці та на виконанні тих домовленостей, які були досягнуті під час Вашого державного візиту до Казахстану у листопаді минулого року».
• Токаєв: «Ми вдячні за те, що було досягнуто домовленості про будівництво ТЕЦ у трьох містах Казахстану, про будівництво двох ГРЕС. Результат очевидний. З іншого боку, ми вели переговори в Санкт-Петербурзі щодо будівництва газової труби територією Казахстану в бік Китаю. Там у нас були деякі моменти, які вимагали додаткового врегулювання, і досягнуто результатів, які, на мою думку, дуже позитивні – і для нашої сторони, і, я думаю, для російської сторони теж. Зараз я не вдаватимуся до подробиць, тому що деякі деталі ще доведеться обговорити. Принаймні магістральний напрямок визначено».

Підсумки/прогнози:

Зустріч Путіна з президентом Казахстану Токаєвим має важливий характер, оскільки у західних ЗМІ з’явилася інформація про охолодження відносин між Москвою та Астаною. Токаєв як дипломат дає зрозуміти, що залишається вірним старим домовленостям, а Казахстан, з урахуванням усієї політики багатовекторності, може й надалі вважатися надійним партнером Росії.

6. Зустріч Володимира Путіна з Президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим

У середу, 21 лютого, у рамках візиту до Казані, Володимир Путін провів зустріч із президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим, який відвідав Росію з робочим візитом та взяв участь у відкритті міжнародних змагань «Ігри майбутнього». Згідно з офіційними заявами сторін, під час зустрічі обговорювалися двосторонні відносини та перспективи їх подальшого розвитку. Як і під час попередніх зустрічей, було порушено питання майбутніх президентських виборів у Росії, а також просування спільних проектів в енергетичній сфері.

Ключові тези:

• Путін: «Зовсім недавно за нашою з Вами ініціативою велика урядова делегація Росії була в Узбекистані, Ташкенті, зустрічалася з колегами. Я знаю, що Ви знайшли час також прийняти деяких із них, з нашої делегації. Мені здається, треба про це, можливо, поговорити, кілька слів, хотілося б почути Вашу оцінку того, що відбувається. У нас дуже інтенсивно розвиваються економічні зв’язки за основними напрямками, перспективи добрі вибудовуються».
• Мірзійоєв: «Незабаром у Росії велика політична подія, захід – вибори Президента. Ми впевнені, що народ Росії вже, мабуть, проголосував. В Узбекистані впевнені у Вашій абсолютній перемозі. Як ми з Вами й домовлялися, один із перших візитів буде до Узбекистану. Я всій своїй команді сказав, що цей візит має бути, як завжди, історичним, насиченим у всіх напрямках. Я дуже серйозно готуюся».
• Мірзійоєв: «І товарообіг понад 10 мільярдів – таких цифр ми не мали. Але ми з вашою командою з усіх питань пройшлися. Ми не десять поставили, ми цього року, 2024-го, хочемо п’ять мільярдів освоїти. Тобто у нас є реальні проекти, реальні виконавці та реальні регіони, реальні напрямки, великі проекти. З вашого боку, велика команда. І вони пройшлися по кожному пункту із олівцем у руках, я з усіма докладно розмовляв, і є реальний результат».

Підсумки/прогнози:

Узбекистан також залишається серед вірних союзників Росії – незважаючи на спроби західних спецслужб (зокрема, британських) посилити свій вплив на регіон. Росія нещодавно запустила проект будівництва газопроводу в Узбекистан. Країна стала одним із додаткових мостів між Росією та Китаєм, а також Росією та Афганістаном. Одночасно Узбекистан зацікавлений у тому, щоб мати Росію як союзника у протистоянні можливої експансії талібів. Для мільйонів узбеків (найбільш динамічно зростаючого народу пострадянського простору, який до 2035 року може налічувати 50 млн. громадян) Росія є полем для заробляння грошей. За деякими даними, Узбекистан допомагає Росії оминати західні санкції. Таким чином, Мірзійоєв демонструє не лише вірність, а й зацікавленість у розвитку та зміцненні відносин із Росією.

7. Зустріч Володимира Путіна з Президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном

У середу, 21 лютого, в рамках візиту до Казані, Володимир Путін провів зустріч із президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном, який відвідав Росію з робочим візитом та взяв участь у відкритті міжнародних змагань «Ігри майбутнього». Згідно з офіційними заявами сторін, під час зустрічі обговорювалися двосторонні відносини та перспективи їх подальшого розвитку.

Ключові тези:

• Путін: «Щодо наших двосторонніх відносин, ми, звичайно, використовуємо можливість спілкування в рамках цього заходу для того, щоб обговорити двосторонні відносини. Хочу наголосити, що вони розвиваються дуже успішно. Я не знаю жодної проблеми, яку ми не вирішували б, особливо після наших зустрічей».
• Путін: «Рухатимемося по всіх напрямках. Насамперед, звичайно, це стосується економіки. Вдаватися в деталі не буду, але в цілому – в тому числі і завдяки нашим особистим відносинам, я думаю, це теж серйозний чинник – ми рухаємося вперед і, впевнений, рухатимемося в хорошому темпі».
• Рахмон: «Як Ви самі відзначили, ми нещодавно детальніше обговорили наші двосторонні відносини. Практично у нас немає жодних невирішених питань. Є деякі нюанси. Я думаю, що сьогодні ми з Вами обговоримо та знайдемо взаємоприйнятні рішення».
• Рахмон: Бажаю Вам успіху – успіхів у всьому. І насамперед Вам міцного здоров’я. І сталевих нервів».

Підсумки/прогнози:

Таджикистан – ще один важливий партнер Росії. При цьому президент Таджикистану Емомалі Рахмон – постать досить складна. У Путіна неодноразово були конфлікти інтересів з Рахмоном, який намагається виступити в ролі «дуайєна» неформального клубу глав центральноазіатських держав. Але при всій незручності фігури Рахмона Путін знає, що лідер Таджикистану є надійним союзником. Останнім часом поширюються чутки про те, що Рахмон хотів би провести транзит влади на користь свого спадкоємця, проте це питання також має бути узгоджене з Путіним, який легко погодився на транзит влади в Туркменістані, але не схвалює аналогічні процеси в Таджикистані (з формальної причини: Рахмон – ровесник Путіна, у них один день різниці у віці, і відхід президента Таджикистану може стати сигналом того, що так само пора йти і Путіну).

8. Зустріч Володимира Путіна з головою Татарстану Рустамом Мінніхановим

У середу, 21 лютого, після закінчення низки зустрічей з лідерами Центральноазіатських держав, які відбулися в рамках міжнародних змагань «Ігри майбутнього», Володимир Путін провів зустріч із Главою Татарстану Рустамом Мінніхановим. Зокрема, російський президент подякував Главі Татарстану за організацію змагань, а також звернув увагу на низку питань, що стосуються соціальної сфери Татарстану.

Ключові тези:

• Мінніханов: «Вранці проводили шановного Президента Таджикистану [Емомалі Рахмона]. Він каже: «Передай мій уклін, повагу до Володимира Володимировича». Дуже задоволений».
• Мінніханов: «По-перше, хотів би доповісти щодо наших заходів, які пов’язані з [так званою] «СВО». Цілком ми підключені з усіх питань, займаємося».
• Мінніханов: «Тут і підтримка військових частин, і підтримка сімей загиблих, і, найголовніше, роботи на підшефних територіях. Скрізь ми працюємо. Крім того, ми приймаємо дітей із наших підшефних територій на літній відпочинок. Велика робота з гуманітарних вантажів: тут і підприємства, і приватники. Ми маємо керівників муніципалітетів, які по шість, по десять разів уже зустрічалися з нашими бійцями з цих територій».
• Мінніханов: «Найголовніше що? У нас є, звичайно, падіння – посуха була сильна – по селу, по рослинництву. Але все одно ми за всіх складнощів замість п’яти з гаком зібрали 3,6 мільйона тонн зерна. Кормами забезпечено, всі питання вирішено».
• Мінніханов: «Економіка розвивається, частка промислової продукції [зростає]. За нафтовидобуванням зовнішньоторговельний оборот склав 14 мільярдів доларів. Ми видобуваємо понад 35 мільйонів [тонн нафти], але видобуток обмежений параметрами ОПЕК. Вже минулого року переробили 23,7 мільйона тонн нафти з глибиною 99 із лишком відсотків. Два нафтопереробні комбінати успішно працюють. І, звичайно, великі перспективи у нас щодо нафтохімії. У 2025 році група «СІБУР» запускає великий комплекс «Етилен 600» – це стільки ж етилену, скільки ми виробляємо у Нижньокамську та його похідні».
• Мінніханов: «І з безпілотних автомобілів робота йде, і з водневої тематики. Найголовніше, Володимире Володимировичу, у нас компанія «Форд» пішла, компанія « Соллерс » знайшла модельний ряд, і сьогодні вони 10 тисяч комерційних автомобілів, а цього року – 30 тисяч автомобілів зроблять. Дуже затребувані та гідні автомобілі. «Аурус» у нас виробляємо – «Сенат», «Комендант», – теж робота йде в особливій економічній зоні».

Підсумки/прогнози:

Мінніханов – один із глав суб’єктів Федерації, які мають вплив на процеси на загальнодержавному рівні. Татарське лобі в Москві досить сильне, Мінніханов показує, як він може впливати на процеси в столиці, і одночасно викорінювати прояви націоналізму і сепаратизму. Путін довіряє Мінніханову. Нинішнє відкриття спортивних змагань «Ігри майбутнього» багато в чому нагадують спробу СРСР організувати у 1984 році на противагу США, які приймають Олімпійські ігри, власні «Ігри доброї волі», в яких брали участь спортсмени з дружніх по відношенню до СРСР країн. А сам Радянський Союз ігри у Лос-Анджелесі бойкотував. Ініціатива Рустама Мінніханова та Мурата Кабаєва провести «Ігри майбутнього» в Казані сподобалася Путіну – для нього це не лише передвиборчий крок, а й можливість показати, що, незважаючи на спроби виключити російських спортсменів зі світового спортивного процесу, Росія цілком може влаштувати альтернативні змагання.

9. Політ Володимира Путіна на ракетоносці Ту-160М

У четвер, 22 лютого, завершуючи свій візит до Татарстану, Володимир Путін відвідав Казанський авіаційний завод, де провів зустріч із співробітниками підприємства, а також здійснив політ на ракетоносці Ту-160М. Згідно з офіційними даними, політ тривав близько 30 хвилин. За цей час російський президент мав можливість особисто протестувати оновлену версію найбільшого в історії військової авіації надзвуковий літак, який є одним із найпотужніших бойових літаків у світі.

Підсумки/прогнози:

Вже традиційний передвиборчий трюк, коли Путін для підвищення власного рейтингу демонструє маскулінність та форму. Фактично цей політ слід розглядати не більше ніж передвиборну «картинку», а також ще одну можливість показати перспективи російського ВПК.

10. Зустріч Володимира Путіна з головою Чувашії Олегом Ніколаєвим

У четвер, 22 лютого, після завершення візиту до Казані, Володимир Путін відвідав сусідню Чувашію, де, зокрема, провів нараду з питань соціально-економічного розвитку Чуваської Республіки, а також провів окрему зустріч із головою Республіки Олегом Ніколаєвим. Як і під час інших подібних візитів Путіна до російських регіонів, під час зустрічі було обговорено перспективи розвитку Республіки, а також актуальні економічні та соціальні показники.

Підсумки/прогнози:

Олег Ніколаєв називається серед найбільш перспективних регіональних лідерів, які можуть у найближчому майбутньому перейти на роботу до Москви. Таким чином, включення Ніколаєва до інформаційного порядку денного, підкреслення його заслуг у порівнянні з вісьма десятками інших глав суб’єктів Федерації – це поступове посилення фігури глави Чувашії у загальноросійському порядку.

11. Зустріч Володимира Путіна з головою Чечні Рамзаном Кадировим

У п’ятницю, 23 лютого, у Кремлі відбулася зустріч Володимира Путіна з Главою Чечні Рамзаном Кадировим. Примітно, що за підсумками зустрічі не було опубліковано офіційного звіту. Також, на сайті президента не було розміщено фотографії чи інші відомості про зустріч. Водночас, прес-служба кремля заявила, що на зустрічі обговорювалися питання соціально-економічного розвитку регіону, а також внесок республіки в [так звану] «СВО».

Підсумки/прогнози:

Рамзан Кадиров залишається впливовою фігурою в оточенні Путіна і в системі, побудованій Путіним. По суті, кожна зустріч Путіна з Кадировим – це насамперед послання кавказькому регіону та фігурам, які здійснюють владу в регіоні, що Кадиров – це непорушна постать, і президент не тільки не має претензій до Кадирова, але й має готовність підтримати його в численних інтригах і суперечках, що спостерігаються в регіоні.

Водночас важливо зазначити, що у передвиборчому турне Путіна російськими регіонами досі не відбулася поїздка до кавказького регіону. Не виключено, що ця зустріч могла використовуватись і для підготовки до такого візиту. Більше того, на тлі інформації, що знову з’явилася в українських телеграм-каналах, про чергове погіршення здоров’я Кадирова, сам факт зустрічі міг демонструвати протилежне. Однак, відсутність фотозвіту та будь-яких інших подробиць зустрічі можуть говорити про те, що певні проблеми все ж таки можуть бути.

12. Інтерв’ю Сергія Шойгу для ТАСС

У вівторок, 20 лютого, Міністр оборони РФ Сергій Шойгу дав інтерв’ю російському інформаційному агентству ТАСС. У ньому він розповів про просування російських військ в Авдіївці (тимчасово окупована територія України), а також про зміни в російській армії під час проведення так званої «СВО». Також Шойгу вкотре відповів на запитання, чи розміщуватиме Росія ядерну зброю в космосі і як Володимир Путін особисто керує військами.

Ключові тези:

• «Насправді ситуація розвивалася так. У нас на початку минулого року Генеральним штабом, усіма видами розвідки було відкрито інформацію про те, що готується серйозний контрнаступ. Під словом “серйозне” ми розуміємо, коли це не 100, не 200 осіб, коли це було угруповання майже 160 тис., якщо говорити точніше, то 110 батальйонів, тобто 30 батальйонів майже в резерві, 800 танків, майже 150 авіаційних засобів. літаків та вертольотів, понад 2,5 тис. бронетехніки. Звичайно, зрозумівши, що готується таке угруповання, були введені в дію всі види розвідки – це і космос, і електронна розвідка, і глибинна розвідка, і військова розвідка, і все, що пов’язано з контролем за транспортними засобами, за пересуванням морських та залізничних суден. . У цьому моменті треба було зрозуміти, що ж до цього моменту, і коли цей момент настане, по концентрації всіх необхідних сил противника».
• «Розуміючи, що ми не можемо витрачати час на очікування, доки ми розвідаємо всі напрямки, президентом було прийнято рішення створити глибокоешелоновану лінію оборони на всій лінії бойового зіткнення, яка налічувала понад 2 тис. км. Але це непросто – глибокоешелонована лінія оборони. Це оборона, яка дозволяє вести не просто оборону, а активну оборону, тобто і наступати на призначення напряму, а й у той же час вибивати, вибивати, вибивати сили та озброєння супротивника».
• «Насправді тільки натовських спеціальних супутників розвідки на даний момент 67. А якщо брати разом групування супутників країн, які підтримують Україну, то це виходить 260 супутників, які працюють проти нас практично в режимі онлайн і передають інформацію про пересування та багато інших речей».
• «І, звичайно, підсумок цієї операції показав, що їх [західні] методи, їх технології ведення бойових дій – вони не є такими вже унікальними, успішними, тому що ні ви, ні я не назвете жодного місця, де б вони провели хоч одну більш-менш [успішну] операцію – будь то Афганістан, Ірак, Лівія, Сирія».
• «Втративши 166 тис. убитими та пораненими, понад 800 танків, майже 2,4 тис. бойових броньованих машин, різних, БТР, БМП, Bradley та інше. Фактично, з того, що у них є сьогодні, більше половини Leopard знищено, вони втратили 123 літаки та гелікоптери».
• «Є такий журнал Foreign Affairs, там написано виклад одного з генералів, багатодосвідчених, значущих. Чим довше триває операція контрдії, тим сильніше, оснащенішим , досвідченішим і згуртованішим стає російська армія. Я з цим повністю погоджуюсь, бо навіть за підсумками 2023 року ми бачимо, наскільки зріс рівень усіх командирів, усіх наших підрозділів».

• «На сьогодні тривають наступальні дії із західного напрямку і якщо два дні тому це було, на мою думку, 32 кв. км, то сьогодні вже і ” Коксохім ” звільнено, і в цілому звільнена площа 72 кв. км. – майже вдвічі найбільше від початку проведення наступальних дій російських військ на всіх напрямках від ЗСУ звільнено 317 кв. км. Тому операція готувалася ретельно, ґрунтовно. Тут генеральний штаб зробив усе, щоб вона пройшла з мінімальними втратами та максимальною ефективністю».
• «Кринки, а точніше херсонський напрямок, це ще один із напрямків. Ми не знімаємо там підвищеної готовності, але, як доповів командувач угрупуванням “Дніпро” генерал-полковник Михайло Теплинський , справді, закінчено всю роботу із зачистки. Але з урахуванням того, що там багато різних людей було по підвалах, і останнім часом вони буквально, я не кажу алегоріями, ридали і просили про евакуацію, ми, природно, їм пропонували, пропонуємо і продовжуємо пропонувати здатися. Але вже, мабуть, добу ми таких прохань не чуємо. Минулої доби виявилося двоє, їм було запропоновано здатися, вони, на жаль, відмовилися».
• «За цей час [повномасштабної війни] було вжито дуже багато важливих заходів. По-перше, виділено кошти на мобілізацію промисловості, що дозволило збільшити виробництво боєприпасів. По-друге, з’явилося дуже багато тих, хто ніколи не займався боєприпасами чи ремонтом техніки, а зараз взялися за це і таких дуже багато. У нас є підприємство, яке, стартувавши з нуля, за чотири місяці виробляє боєприпасів стільки, скільки фактично всі країни НАТО виробляють за місяць. Це таке, мабуть, нове покоління підприємців, котрі працюють на країну, на перемогу, та їх багато».
• «З’явилася така річ, яку ми називаємо «народний оборонно-промисловий комплекс». Народний, тому що, уявіть, людина пек хліб, перестав, на свої гроші взяв обладнання і почав випускати FPV-дрони. Грошей не бере, просить комплектуючі. Таких сотень. Підприємств сотні, не людей. Вони виготовляють комплектуючі, обладнання. Хлопці скупили в одній із країн 1,2 тис. верстатів. Прибрали автобуси з гаража та в ньому зробили цех. Треба поїздити подивитись. Справді, вся країна піднялася і працює на перемогу».
• «Ну те, що стосується верховного головнокомандувача, я б тут не став вживати такий [термін] «інформуєте». Він завжди в курсі подій. І, природно, доповіді у нас йдуть щодня і не по одному разу. Вони бувають і вдень, і вночі. У разі потреби докладаємо негайно. Ну, якщо ситуація складається така, що потрібне рішення верховного. Але там, крім такої регулярності щоденної, є ще, природно, і те, що вимагає особистої доповіді. Тобто коли ми приїжджаємо, начальники Генерального штабу, розкладаємо карти, обговорюємо, приймаємо рішення. Тут ця робота налагоджена, і тут йдеться не про інформування верховного головнокомандувача, а про управління операцією та прийняття рішень, коли це необхідно на рівні верховного командувача».

Підсумки/прогнози:

Де-факто Шойгу виступив з інтерв’ю, яке підбило як підсумок битви за Авдіївку, так і підсумок двох років війни в Україні, а також окреслило нові перспективи. Фактично Шойгу виділено роль головного актора цього процесу. Але при цьому він недвозначно дає зрозуміти, що в нього з’явилися і свої улюбленці. Підкреслення ролі генерала Теплинського показує, що у Шойгу вирішено питання з внутрішньоармійською фрондою, представниками якої були Суровікін та Теплинський. Тепер Теплинський – як свідчить Шойгу – член команди. Шойгу активно дає інформаційні паси Путіну і показує, що він є членом команди Путіна. Багато в чому інтерв’ю шапкозакидальне, але це пояснюється специфікою жанру та завданнями, які стояли перед Шойгу.

13. Стаття Сергія Караганова про стратегію РФ у майбутньому «столітті воєн»

У середу, 21 лютого, на сайті «Росія у глобальній політиці» було опубліковано статтю російського політолога Сергія Караганова «Століття війни. Що робити». У ній автор розмірковує про місце Росії у глобальній системі взаємовідносин, яка дедалі глибше занурюється у кризу та стикається з новими військовими конфліктами. На думку автора, Москва має взяти на озброєння політику з умовною назвою «Фортеця Росія», згідно з якою Росія має уникати залучення до війни.

Ключові тези:

• «Вкрай небезпечний світ майбутніх двох десятиліть потребує корекції зовнішньополітичної та оборонної політики. Вже писав, що вони мають базуватися на концепції «фортеця Росія» – максимально можливої самостійності, суверенітеті, захищеності, незалежності, концентрації на внутрішньому розвитку. Але, зрозуміло, не автаркія – вона смертельно небезпечна. Потрібна розумна відкритість для вигідної економічної, наукової, культурної, інформаційної співпраці з дружніми країнами Світової більшості (МБ). Але відкритість – не самоціль, а засіб, який обслуговує внутрішній матеріальний та духовний розвиток».
• «Ліберально-глобалістська відкритість, як ми вже переконалися, смертельно небезпечна. Прагнення до вбудовування будь-що в «міжнародні ланцюжки створення вартості» – дурість, коли самі творці колишньої моделі глобалізації її розвалюють і воєнізують економічні зв’язки. Роль взаємозалежності як інструменту підтримки миру переоцінювалася і раніше, зараз вона переважно небезпечна».
• «Політика «фортеці Росія» вимагає максимального залучення до конфліктів, які спалахуватимуть під час «геостратегічного землетрусу, що почався». У нових умовах пряме залучення не актив, але пасив. Це починають відчувати у собі колишні колоніальні держави і особливо США, які зіштовхуються зі зростанням антиамериканізму, атаками з їхньої бази. Ці та інші зарубіжні прямі активи ставатимуть все більш уразливими, чому варто побічно сприяти, підвищуючи собівартість американської імперії та сприяючи одужанню американського зовнішньополітичного класу від глобалістської гегемоністської хвороби післявоєнних років, особливо останнього тридцятиліття».
• ««Сибіризація» Росії, зрушення центру її духовного, політичного, економічного розвитку до Уралу і всієї Сибіру, а чи не Тихоокеанської частини, з прискореним розвитком крім Північного морського шляху і широтних магістралей, меридіональних доріг. Залучення до цієї стратегії країн Центральної Азії з їхньою працездатністю , а й дефіцитом води та водоємних товарів, пожвавлення Північного шовкового шляху».
• «У світових умовах, що настали, безумовним пріоритетом має стати розвиток у суспільстві оборонної свідомості, готовності захищати Батьківщину, у тому числі і зі зброєю в руках. Число «сніжинок» у нашому суспільстві має танути, а кількість воїнів – зростатиме. Це розвиток нашої конкурентної переваги, необхідної для світу майбутнього, – уміння та готовність воювати, що стало результатом нелегкої історії успішної боротьби за виживання на гігантській рівнині, відкритій з усіх боків».
• «Вектор сьогоднішньої зовнішньої політики – всебічний розвиток відносин із країнами Світової більшості (МБ). Ще одна очевидна, але поки що не сформульована мета – організація з партнерами по МБ максимально мирного відходу Заходу з домінуючих позицій, які він займав майже п’ять століть, а США – з гегемоністських, отриманих на півтора десятиліття з кінця 1980-х рр., на більш скромне, але гідне становище у світосистемі . Гнати не треба. З огляду на вектор західного розвитку підуть самі».
• «ООН – натура, що йде, засиджена західницьким апаратом і тому не реформується. Руйнувати не треба, але необхідно будувати паралельні структури на основі БРІКС+, розширення ШОС, їх інтеграції з Організацією африканської єдності, Лігою арабських держав, АСЕАН, МЕРКОСУР. На проміжному етапі можливе створення постійної наради цих інституцій у рамках ООН».
• «Якщо ми цивілізація цивілізацій, то чому б разом із друзями та партнерами не розпочати будувати організацію організацій – прообраз майбутньої ООН?».
• «Пекін – головний зовнішній ресурс нашого внутрішнього розвитку, союзник та партнер на найближчу перспективу. Варто сприяти розвитку військово-морської та військово-стратегічної сили Китаю, щоб позбавити Сполучені Штати ролі агресивного гегемона та сприяти їх переходу на позиції щодо конструктивного неоізоляціонізму за типом 1930-х рр., природно, з поправкою на новий світ».
• «Китай та Росія – взаємодоповнюючі держави. Їхня коаліція, якщо її вдасться зберегти, а цього потрібно досягти, з роками здатна стати визначальним фактором будівництва нової світової системи. Втішно, що сучасна китайська філософія зовнішньої політики близька до нашої».
• «Індія – інший природний союзник у створенні нової світової системи та у запобіганні ковзанню до Третьої світової. Країна – джерело важливих технологій, робочої сили в нового освоєння Сибіру, і навіть майже бездонний ринок. Найважливіше завдання – залучення Індії до роботи з будівництва Великого євразійського партнерства, від якого вона поки що дещо осторонь, запобігання її перетворенню на недружній балансир Китаю, до чого штовхають США, та згладжування природного змагання між Індією та Китаєм. Примаківський трикутник Росія – Китай – Індія – гарант мирного розвитку Великої Євразії».
• «Європа – колись наш та багатьох інших народів модернізаційний маяк – швидко йде до геополітичної нікчемності і, сподіваюся помилитися, до розкладання. Все ще багатий ринок варто намагатися використати, але головний вектор щодо субконтиненту – моральне та політичне відгородження. Втративши спочатку душу – християнство, вони втрачають і плоди віку Просвітництва – раціоналізм. До того ж, євробюрократія за зовнішньою вказівкою сама нав’язує Росії відторгнення. Подякуємо їй».
• «У російській традиції – завдання нищівної поразки європейського вторгнення з наступною домовленістю про новий порядок».
• «Російська політика має голосно виходити з того, що НАТО – ворожий блок, який доказав агресивність своєї минулої політики і фактично веде війну проти Росії. Тому будь-які, у тому числі попереджувальні ядерні удари по ньому, морально та політично виправдані. Насамперед це стосується країн, які беруть активну участь у підтримці «київської хунти»».
• «КНДР почувається впевненіше і підвищує свій статус на міжнародній арені, особливо після того, як Росія нарешті припинила волочитися у хвості Заходу та де-факто відновила співпрацю з Пхеньяном. Обмежене ядерне поширення може бути корисним і як бар’єр на шляху створення та використання біозброї».
• «Зрозуміло, деякі країни мають бути назавжди і твердо позбавлені права мати ядерний арсенал або навіть наближатися до його набуття. Німеччина, що розв’язала дві світові війни, що влаштувала геноцид, має стати законною метою запобіжного удару і бути просто знищена, якщо простягне руки до ядерної бомби. Втім, уже зараз, забувши про свою жахливу історію, вона наривається на таке покарання, виступаючи реваншистською державою, головним європейським спонсором війни в Україні».

Підсумки/прогнози:

Сергій Караганов – один із тих експертів, статті якого ретельно вивчаються на Заході, оскільки він впливає на формування сучасної російської ідеології. У цьому випадку йдеться про те, що Караганов намагається намалювати картину світу з погляду нових процесів, що відбуваються в Євразії та на планеті загалом. Він говорить про занепад Західної цивілізації (улюблена тема у дискусіях сучасних російських філософів та політологів). Говорить про загрози для Росії та плани Заходу щодо Росії. У своїй статті Караганов намагається продемонструвати цілісну картину світу, але у статті зашито чимало суперечливих тез. У будь-якому разі, погляд Караганова – це погляд «ідеолога яструбів» у російській політиці, ця стаття перегукується з постами та твітами Дмитра Медведєва. Направлена вона насамперед зовнішньому споживачеві інформації – навздогін інтерв’ю Путіна Такеру Карлсону. Але у будь-якому разі її варто сприймати виключно як спробу теоретизування на теми геополітики та ролі Росії у нових процесах, але не як «заклик до дії».