14.2 C
Vienna
Четвер, 29 Лютого, 2024

Результати місцевих виборів у Республіці Молдова та соціально-політична ситуація у РМ у листопадні 2023 року

Місцеві вибори в Молдові, перший тур яких відбувся 5 листопада 2023 року, показав низку цікавих тенденцій.

По-перше, влада (правляча партія PAS та команда президента Майї Санду) стрімко втрачає вплив: PAS не вдалося отримати більшість у жодному населеному пункті країни, хоча у 19 населених пунктах (переважно в селах) отримали свої примари (мерів). При цьому у значної частини населення (особливо у молоді) ця партія користується популярністю (соціологічні дослідження показують, що позитивно чи переважно позитивно оцінюють діяльність PAS 45% населення, негативно – 35%, позитивно ставляться до діяльності президента Майї Санду 43% респондентів).

По-друге, у суспільстві зріють протестні настрої, які поки що не перетікають у підтримку тієї чи іншої політичної партії чи конкретного лідера (рівень підтримки опозиції становить 26%, оскільки народ не бачить реального лідера). Але приклад Іона Чебана, генерального примара муніципії Кишинів, показав, що громадяни готові зробити свій вибір, прориваючись за замкнене коло. 44% респондентів вважають, що Молдова йде правильним шляхом та 36% – неправильним. Але при цьому 38% респондентів вважають себе песимістами (проти 26% оптимістів та 31% «нейтралів»). 47% респондентів говорять, що готові брати участь в акціях протесту, 60% готові відкрито заявляти претензії до влади.

58% громадян Молдови вважають основною проблемою високі ціни на товари першої необхідності та продукти харчування (у відсотковому співвідношенні ціни стосовно доходів населення у Молдові справді вищі, ніж в Україні). 49% говорять про проблему бідності. 40% заявляють про високий рівень безробіття. 44% наголошують на проблемі корупції. 39% говорять про демографічну кризу (відтік громадян за кордон – переважно молоді). За 2023 рік Молдова у відсотковому співвідношенні втратила вдвічі більше громадян, ніж Україна. При цьому лише 44% опитаних хотіли б, щоб їхні діти залишилися жити в Молдові, а 41% вважають, що треба жити там, де комфортніше (потенційно готові до еміграції). Патріотами себе вважають лише 68% респондентів – надзвичайно низький показник та свідчення депресивності країни та суспільства.

По-третє, щодо геополітичних орієнтацій Молдова залишається орієнтованою переважно на Захід. 57% громадян віддають перевагу Європейському Союзу, 17% – СНД. Цікаво, що лише 8% респондентів позитивно сприймають блок НАТО. 38% молдаван позитивно ставляться до президента України Володимира Зеленського та 35% – негативно (при тому, що зближення з Україною бажають лише 10% молдаван). Володимира Путіна позитивно оцінюють лише 21% молдавських респондентів (негативно – 56%), але зближення з Росією хотіли б 36% молдаван. 51% респондентів хотіли б зближення з Румунією, але при цьому позитивно оцінюють президента Румунії Клауса Йоханніса лише 34% опитаних.

По-четверте, у Молдові створено жорсткий поліцейський режим (можливо, найжорсткіша в Європі система контролю за політичним та громадським життям) з грубим порушенням політичних прав громадян та політичних партій. 43% молдавських громадян уникають розмов про політику, оскільки вважають це небезпечним для себе особисто. 30% вважають небезпечним виявляти свою громадянську позицію та протестувати проти дій влади. Кожен четвертий вважає, що ходити на вибори – марно.

Офіційні результати виборів показали, що в молдавському суспільстві криється досить серйозний протестний потенціал, який влада ігнорує, користуючись виключно відносно позитивними цифрами соціологічних опитувань, які свідчать про високий рівень підтримки влади. Фактично соціологія показала величезну кількість «соціологічних партизанів»: більше 45% респондентів відмовляються відповідати на запитання інтерв’юерів, багато респондентів намагаються «сподобатися» інтерв’юерам і відповідають не те, що думають, а так, як вважають для себе менш небезпечним (одні й ті самі питання), задані в різних конфігураціях, іноді дають протилежні відповіді).

На сьогоднішній день в республіці склалася наступна політична конфігурація.

  • Прозахідний табір, представлений насамперед партією PAS («Partidul Acțiune și Solidaritate», «Партія Дії та Солідарності») та оточенням президента Майї Санду. У цьому основну роль країні грає Посольство Сполучених Штатів Америки. Посол США в Молдові Кент Логсдон – кадровий дипломат і розвідник, його робота була пов’язана з вивчення оперативної обстановки в Росії. У його послужному списку є такі посади: директор Оперативного центру, директор Управління у справах Росії та заступник голови місії у Тбілісі (Грузія), а також радник з політичних питань у Києві (Україна). Свого часу Логсдон пройшов навчання у школі імені Кеннеді у Гарміш-Партенкірхен, володіє російською та українською мовами. Цікаво, що до Молдови він прибув безпосередньо перед початком агресії РФ проти України (початок лютого 2022 року).

За наявною інформацією, отриманої від представників місцевих політичних кіл, більшість політичних рішень в країні ухвалюються з урахуванням позицій Посольства США, яке також дає рекомендації щодо поведінки влади Молдови, силових та правоохоронних органів. Дуже важливу роль у цій системі відіграє молодий керівник Служби інформації та безпеки Республіки Молдова Олександр Мустяце. Йому 35 років, до призначення на посаду очолював представництво Фонду Сороса у Молдові, був експертом Центру інформації та документації НАТО. Молдовські експерти говорять про те, що Мустяце має політичні амбіції і на деякому етапі може виникнути питання заміни Майї Санду на Олександра Мустяце як кандидат у лідери Молдови.

  • Опозиція представлена кількома політичними силами:
  1. Партія соціалістів Молдови (Partidul Socialiştilor din Republica Moldova) на чолі з екс-президентом Молдови Ігорем Додоном.
  1. Проекти бізнесмена Ілана Шора, колишнього примара міста Орхей (Оргєєв) та лідера партії «ШОР», який нині проживає в Ізраїлі. Партію «ШОР», яка взимку 2022 – 2023 року проводила масові мітинги у Кишиневі та інших містах Молдови, у квітні 2023 року була заборонена у судовому порядку. Члени партії зареєстрували партію «ШАНС» (“ANSĂ”) на чолі з тележурналістом Олексієм Лунгу. Однією із знакових фігур у цьому русі стала депутат Парламенту Молдови Марина Таубер. Весною 2023 року партії вдалося провести до перемоги свою висуванку Євгену Гуцул на виборах башкана Гагаузії. За три дні до виборів, 2 листопада 2023 року рішенням центральної влади Молдови партію «ШАНС» та її кандидатів було знято з виборів.

Ілан Шор, судячи з усього, був готовим до такого розвитку ситуації та закликав голосувати за висуванців від партії «Відродження» («Renaştere») на чолі з Наталією Параською. Партія влітку 2023 року прийняла до своїх лав групу політиків, які відкололися від Соціалістичної партії Ігоря Додона (цю групу очолював депутат парламенту Василе Боля). Боля висунув свою кандидатуру на посаду примара Кишинева, маючи при цьому рейтинг близько 0,8%. Протягом усієї кампанії всередині партії велася серйозна боротьба між партійним керівництвом та групою Боля. 3 листопада Ілан Шор виступив із телевізійним зверненням, у якому назвав п’ятьох кандидатів, за яких він закликав голосувати на виборах (у тому числі й за Василя Боля). Надія на те, що заклик Шора вплине, не виправдався: рейтинги самого Шора коливаються між 13 і 15%.

  1. Колишній прем’єр-міністр і колишній кандидат у президенти Іон Кіку та Партія розвитку та консолідації Молдови (Partidul Dezvoltării și Consolidării Moldovei). Після виборів звернувся до політиків з опозиційного табору із пропозицією створити єдину політичну платформу. Однак його пропозиція не була почута.
  1. «Наша партія» (“Partidul Nostru”) на чолі з бізнесменом і колишнім призраком Бельц Ренато Усатим стоїть на проросійських та євроскептичних позиціях. Однак через конфлікт із Шором і Додоном, а також через небажання об’єднуватися з соціалістами, проти Усатого в Росії було введено персональні санкції (формально Усатий був звинувачений у причетності до злочинних фінансових схем). За наявною інформацією, зараз Усатий, незважаючи на опозиційну риторику, досить тісно співпрацює з чинною владою, граючи роль «попа Гапона» в опозиційному таборі.

Окремо стоїть генеральний примар Кишинева Іон Чебан. Колишній соціаліст, який ще у 2019 році дистанціювався від Додона та переміг на виборах мера столиці. Дуже популярний через свою демонстративну аполітичність та господарність, Чебан незадовго до виборів 2023 року ініціював створення партії «Рух за національну альтернативу» («Mișcarea Alternativa Națională»). При цьому Чебан зазнав активної критики як з боку прихильників Санду, так і з боку опозиції. Будучи популярним у Кишиневі, Чебан практично не має підтримки за межами столиці.

У більшості процесів експерти намагаються побачити також інтереси олігарха-втікача Влада Плахотнюка, який зараз проживає в Лондоні і час від часу намагається вести переговори то з владою, то з опозицією. Фактор Плахотнюка не знімається з рахунків, але реально розповіді про його вплив надто перебільшені.

Цікаво, що останнім часом у Молдові починають розглядати варіант об’єднання партії MAN Іона Чебана з європейськими соціал-демократами близького до Плахотнюка Юрія Чекана. Цей варіант вважається «страшним сном» Майї Санду, оскільки Європейська соціал-демократична партія Молдови має підтримку найбільшої партії Румунії та особисто прем’єра Марчела Чолаку. Таким чином, у румунів може з’явитись своє альтернативне поле для гри на території Молдови, а Санд втратить монополію на «європейськість».

Поки що цей варіант є досить гіпотетичним, але після виборів румунський політолог Ханс Хартман, який вважається «голосом президента Йоханніса», на телеканалі Metropola TV заявив: «Три серйозні інциденти щодо Молдови сталися з початку російської агресії проти України. І ця пані (Майя Санду) замість того, щоб їх проаналізувати та розібратися, хто зі Сходу має інтерес дестабілізувати державність Молдови, бо такий інтерес не лише у Росії. Але вона не тільки не провела цей аналіз на користь своєї країни та на користь Румунії та ЄС, а продовжила й надалі дестабілізувати Молдову своїми звинуваченнями, які викликали русофобію». У Кишиневі це розцінили як прямий негативний сигнал Санду.

Вибори в Кишиневі, на які влада виставила свого малопопулярного висуванця, депутата парламенту Ліліана Карпа, несли три інтриги: а) чи виграє Чебан у першому турі; б) яким буде відрив від лідера представника партії влади; в) скільки голосів набере висуванець від Ілана Шора. Наприкінці виборів додалася ще одна інтрига: яким буде формат більшості у муніципальній раді?

За результатами виборів Чебан переміг у першому турі із результатом близько 51%. У ході підрахунку голосів було розкрито спроби фальсифікацій (наприклад, на одній із дільниць близько 100 бюлетенів за Чебана опинилися у стопці бюлетенів за Карпа). Але й це не допомогло: влада не змогла добитися проведення другого туру. Важливо, що в оточенні Майї Санду відразу ж припустили, що Чебан може стати її конкурентом на президентських виборах у листопаді 2024 року, тому офіційні ЗМІ оголосили Чебана «проросійським» та «ставлеником Росії» (насправді Чебан ніколи не робив жодних заяв, які могли б його спозиціонувати як прихильника чи супротивника зближення з РФ). Цікаво, що Чебан є кумом висуванця Шора Василя Болі, але при цьому молдавські експерти стверджують, що між Шором та Чебаном немає жодних зв’язків.

Цікава ситуація склалася у муніципальній раді Кишинева. У Чебана та у партії влади – по 20 депутатів. Ще 9 – у соціалістів. По 1 мандату отримали представники проєвропейської платформи «ТАК!» та шоровської партії «Відродження». Для Додона це явна поразка. Але постає питання: з ким Чебан має створювати коаліцію? Якщо з владою – його звинуватять у зраді власної партії та своїх же виборців. Якщо із соціалістами – влада отримає «докази» роботи Чебана на Росію. Експерти схиляються до того, що Чебан таки зробить ставку на соціалістів, оскільки представники влади вимагатимуть найвпливовіших постів і фактично нівелюють перемогу Чебана.

Серйозна інтрига розгорнулася навколо виборів у «другій столиці» – у Бєльцях на півночі Молдови, де переважає електорат із явними симпатіями до Росії.

На виборах 2023 року у першому турі переможець не визначився. Найбільшу кількість голосів отримав Олександр Пєтков (Наша партія) – висуванець Ренато Усатого (22,69%). Друге місце (21,52%) здобула самовисуванка Аріна Коршикова, яку за день перед виборами підтримав Ілан Шор. Проте Центральна виборча комісія зняла Коршикову з виборів за скаргою чинного мера Миколи Григоришина, який фінішував четвертим із результатом близько 8%. Причина – зв’язки з Іланом Шором (хоча офіційно їй ставили взнаки порушення виборчого законодавства в день виборів). У 2021 році так само була знята з дистанції в Бєльцях Марина Траубер, яка набрала в першому турі 49% голосів. Тепер у другому турі зустрінуться Пєтков та соціаліст Максим Морошан. Цікаво, що Григоришин, який написав скаргу, також вважається людиною Ренато Усатого. Таким чином, Усатий робитиме пропозиції «партії влади», виходячи з того, що Бєльці, стратегічно важливе з погляду управління країною, місто перебуватиме й надалі під його контролем.

У Гагаузькій Автономії на виборах переважали опозиційні настрої. Кілька місяців тому башканом (головою) Гагаузії стала ставлениця Шора Євгена Гуцул. Однак на виборах примара Комрата (столиці Гагаузії) найбільшу кількість голосів отримав нинішній примар Сергій Анастасов, представник партії соціалістів (45,43%). Друге місце (30,03%) отримав «самовисуванець» (насправді висуванець Санду) Микола Дудогло. Сергій Кюлафлі, за якого напередодні виборів проагітував Шор, отримав 19,01%.

Примаром Тараклії (район межує з Гагаузією) став підтриманий партією «ШОР» В’ячеслав Лупов» (за нього віддали голоси майже 90% мешканців міста). У міській раді Тараклії 83% отримали представники партії «Відродження», яка також орієнтована на Ілана Шора.

Експерти прогнозують, що офіційний Кишинів має серйозну проблему у вигляді гагаузько-болгарського альянсу (або «південного альянсу») – Тараклія є одним із центрів болгарської культурно-етнічної громади Молдови.

У ситуації, що склалася, можна очікувати лише посилення конфлікту між Кишиневом і регіональними елітами, які й надалі посилюватимуть свою опозиційність – особливо за рік до президентських виборів. Чутки про те, що парламентські вибори в Молдові можуть також перенести з 2025 на 2024 рік, сприятимуть поглибленню протиріч. Заяви Майї Санду про те, що муніципії, які проголосували на виборах за представників опозиції, не отримають дотації з центру, лише посилять це протистояння – від партії PAS та від Санду можуть відвернутися багато її прихильників, особливо у віковій категорії 35+.

Варто припустити, що народну самосвідомість можна розбудити лише через актуалізацію очікування соціальних катастроф. Наприклад, опозиція може розпочати «реституційну кампанію» під гаслом «повернуться румуни і заберуть своє майно та свої землі». Або ж опозиція може запустити міф про те, що до Молдови переселять велику кількість палестинських біженців. Ці чутки можуть мати ефект каталізатора, а Ілан Шор досить креативний, хоч і не відчуває реальної ситуації в республіці через свою відірваність (до речі, до самого Шора ставлення також специфічне – через звинувачення в корупції – це швидше такий собі варіант Павла Лазаренка чи Михайла Ходорковського, якщо говорити про сприйняття більшості громадян).

У колах політичної опозиції у Кишиневі вважають, що Санду готується до можливої ескалації ситуації навколо Придністров’я. Останнім часом до Кишинева прибуває військова техніка зі США та Франції, Санду посилює армію, починається мілітаристська риторика (під приводом того, що Молдова межує з воюючою державою). У країні триває надзвичайний стан, який посилюється зовнішнім антуражем (аеропорт, постійно оточений озброєними військовими, виття безперервних сирен від швидких допомог і поліцейських автомобілів на вулицях). Швидше за все, якщо PAS і Майя Санду розумітимуть, що вони не утримують ситуацію, а рейтинги продовжують падати, можна припустити, що вона добиватиметься введення в країні військового стану під приводом необхідності остаточного вирішення питання Придністров’я. 

Місцеві вибори в Молдові, перший тур яких відбувся 5 листопада 2023 року, показав низку цікавих тенденцій.

По-перше, влада (правляча партія PAS та команда президента Майї Санду) стрімко втрачає вплив: PAS не вдалося отримати більшість у жодному населеному пункті країни, хоча у 19 населених пунктах (переважно в селах) отримали свої примари (мерів). При цьому у значної частини населення (особливо у молоді) ця партія користується популярністю (соціологічні дослідження показують, що позитивно чи переважно позитивно оцінюють діяльність PAS 45% населення, негативно – 35%, позитивно ставляться до діяльності президента Майї Санду 43% респондентів).

По-друге, у суспільстві зріють протестні настрої, які поки що не перетікають у підтримку тієї чи іншої політичної партії чи конкретного лідера (рівень підтримки опозиції становить 26%, оскільки народ не бачить реального лідера). Але приклад Іона Чебана, генерального примара муніципії Кишинів, показав, що громадяни готові зробити свій вибір, прориваючись за замкнене коло. 44% респондентів вважають, що Молдова йде правильним шляхом та 36% – неправильним. Але при цьому 38% респондентів вважають себе песимістами (проти 26% оптимістів та 31% «нейтралів»). 47% респондентів говорять, що готові брати участь в акціях протесту, 60% готові відкрито заявляти претензії до влади.

58% громадян Молдови вважають основною проблемою високі ціни на товари першої необхідності та продукти харчування (у відсотковому співвідношенні ціни стосовно доходів населення у Молдові справді вищі, ніж в Україні). 49% говорять про проблему бідності. 40% заявляють про високий рівень безробіття. 44% наголошують на проблемі корупції. 39% говорять про демографічну кризу (відтік громадян за кордон – переважно молоді). За 2023 рік Молдова у відсотковому співвідношенні втратила вдвічі більше громадян, ніж Україна. При цьому лише 44% опитаних хотіли б, щоб їхні діти залишилися жити в Молдові, а 41% вважають, що треба жити там, де комфортніше (потенційно готові до еміграції). Патріотами себе вважають лише 68% респондентів – надзвичайно низький показник та свідчення депресивності країни та суспільства.

По-третє, щодо геополітичних орієнтацій Молдова залишається орієнтованою переважно на Захід. 57% громадян віддають перевагу Європейському Союзу, 17% – СНД. Цікаво, що лише 8% респондентів позитивно сприймають блок НАТО. 38% молдаван позитивно ставляться до президента України Володимира Зеленського та 35% – негативно (при тому, що зближення з Україною бажають лише 10% молдаван). Володимира Путіна позитивно оцінюють лише 21% молдавських респондентів (негативно – 56%), але зближення з Росією хотіли б 36% молдаван. 51% респондентів хотіли б зближення з Румунією, але при цьому позитивно оцінюють президента Румунії Клауса Йоханніса лише 34% опитаних.

По-четверте, у Молдові створено жорсткий поліцейський режим (можливо, найжорсткіша в Європі система контролю за політичним та громадським життям) з грубим порушенням політичних прав громадян та політичних партій. 43% молдавських громадян уникають розмов про політику, оскільки вважають це небезпечним для себе особисто. 30% вважають небезпечним виявляти свою громадянську позицію та протестувати проти дій влади. Кожен четвертий вважає, що ходити на вибори – марно.

Офіційні результати виборів показали, що в молдавському суспільстві криється досить серйозний протестний потенціал, який влада ігнорує, користуючись виключно відносно позитивними цифрами соціологічних опитувань, які свідчать про високий рівень підтримки влади. Фактично соціологія показала величезну кількість «соціологічних партизанів»: більше 45% респондентів відмовляються відповідати на запитання інтерв’юерів, багато респондентів намагаються «сподобатися» інтерв’юерам і відповідають не те, що думають, а так, як вважають для себе менш небезпечним (одні й ті самі питання), задані в різних конфігураціях, іноді дають протилежні відповіді).

На сьогоднішній день в республіці склалася наступна політична конфігурація.

  • Прозахідний табір, представлений насамперед партією PAS («Partidul Acțiune și Solidaritate», «Партія Дії та Солідарності») та оточенням президента Майї Санду. У цьому основну роль країні грає Посольство Сполучених Штатів Америки. Посол США в Молдові Кент Логсдон – кадровий дипломат і розвідник, його робота була пов’язана з вивчення оперативної обстановки в Росії. У його послужному списку є такі посади: директор Оперативного центру, директор Управління у справах Росії та заступник голови місії у Тбілісі (Грузія), а також радник з політичних питань у Києві (Україна). Свого часу Логсдон пройшов навчання у школі імені Кеннеді у Гарміш-Партенкірхен, володіє російською та українською мовами. Цікаво, що до Молдови він прибув безпосередньо перед початком агресії РФ проти України (початок лютого 2022 року).

За наявною інформацією, отриманої від представників місцевих політичних кіл, більшість політичних рішень в країні ухвалюються з урахуванням позицій Посольства США, яке також дає рекомендації щодо поведінки влади Молдови, силових та правоохоронних органів. Дуже важливу роль у цій системі відіграє молодий керівник Служби інформації та безпеки Республіки Молдова Олександр Мустяце. Йому 35 років, до призначення на посаду очолював представництво Фонду Сороса у Молдові, був експертом Центру інформації та документації НАТО. Молдовські експерти говорять про те, що Мустяце має політичні амбіції і на деякому етапі може виникнути питання заміни Майї Санду на Олександра Мустяце як кандидат у лідери Молдови.

  • Опозиція представлена кількома політичними силами:
  1. Партія соціалістів Молдови (Partidul Socialiştilor din Republica Moldova) на чолі з екс-президентом Молдови Ігорем Додоном.
  1. Проекти бізнесмена Ілана Шора, колишнього примара міста Орхей (Оргєєв) та лідера партії «ШОР», який нині проживає в Ізраїлі. Партію «ШОР», яка взимку 2022 – 2023 року проводила масові мітинги у Кишиневі та інших містах Молдови, у квітні 2023 року була заборонена у судовому порядку. Члени партії зареєстрували партію «ШАНС» (“ANSĂ”) на чолі з тележурналістом Олексієм Лунгу. Однією із знакових фігур у цьому русі стала депутат Парламенту Молдови Марина Таубер. Весною 2023 року партії вдалося провести до перемоги свою висуванку Євгену Гуцул на виборах башкана Гагаузії. За три дні до виборів, 2 листопада 2023 року рішенням центральної влади Молдови партію «ШАНС» та її кандидатів було знято з виборів.

Ілан Шор, судячи з усього, був готовим до такого розвитку ситуації та закликав голосувати за висуванців від партії «Відродження» («Renaştere») на чолі з Наталією Параською. Партія влітку 2023 року прийняла до своїх лав групу політиків, які відкололися від Соціалістичної партії Ігоря Додона (цю групу очолював депутат парламенту Василе Боля). Боля висунув свою кандидатуру на посаду примара Кишинева, маючи при цьому рейтинг близько 0,8%. Протягом усієї кампанії всередині партії велася серйозна боротьба між партійним керівництвом та групою Боля. 3 листопада Ілан Шор виступив із телевізійним зверненням, у якому назвав п’ятьох кандидатів, за яких він закликав голосувати на виборах (у тому числі й за Василя Боля). Надія на те, що заклик Шора вплине, не виправдався: рейтинги самого Шора коливаються між 13 і 15%.

  1. Колишній прем’єр-міністр і колишній кандидат у президенти Іон Кіку та Партія розвитку та консолідації Молдови (Partidul Dezvoltării și Consolidării Moldovei). Після виборів звернувся до політиків з опозиційного табору із пропозицією створити єдину політичну платформу. Однак його пропозиція не була почута.
  1. «Наша партія» (“Partidul Nostru”) на чолі з бізнесменом і колишнім призраком Бельц Ренато Усатим стоїть на проросійських та євроскептичних позиціях. Однак через конфлікт із Шором і Додоном, а також через небажання об’єднуватися з соціалістами, проти Усатого в Росії було введено персональні санкції (формально Усатий був звинувачений у причетності до злочинних фінансових схем). За наявною інформацією, зараз Усатий, незважаючи на опозиційну риторику, досить тісно співпрацює з чинною владою, граючи роль «попа Гапона» в опозиційному таборі.

Окремо стоїть генеральний примар Кишинева Іон Чебан. Колишній соціаліст, який ще у 2019 році дистанціювався від Додона та переміг на виборах мера столиці. Дуже популярний через свою демонстративну аполітичність та господарність, Чебан незадовго до виборів 2023 року ініціював створення партії «Рух за національну альтернативу» («Mișcarea Alternativa Națională»). При цьому Чебан зазнав активної критики як з боку прихильників Санду, так і з боку опозиції. Будучи популярним у Кишиневі, Чебан практично не має підтримки за межами столиці.

У більшості процесів експерти намагаються побачити також інтереси олігарха-втікача Влада Плахотнюка, який зараз проживає в Лондоні і час від часу намагається вести переговори то з владою, то з опозицією. Фактор Плахотнюка не знімається з рахунків, але реально розповіді про його вплив надто перебільшені.

Цікаво, що останнім часом у Молдові починають розглядати варіант об’єднання партії MAN Іона Чебана з європейськими соціал-демократами близького до Плахотнюка Юрія Чекана. Цей варіант вважається «страшним сном» Майї Санду, оскільки Європейська соціал-демократична партія Молдови має підтримку найбільшої партії Румунії та особисто прем’єра Марчела Чолаку. Таким чином, у румунів може з’явитись своє альтернативне поле для гри на території Молдови, а Санд втратить монополію на «європейськість».

Поки що цей варіант є досить гіпотетичним, але після виборів румунський політолог Ханс Хартман, який вважається «голосом президента Йоханніса», на телеканалі Metropola TV заявив: «Три серйозні інциденти щодо Молдови сталися з початку російської агресії проти України. І ця пані (Майя Санду) замість того, щоб їх проаналізувати та розібратися, хто зі Сходу має інтерес дестабілізувати державність Молдови, бо такий інтерес не лише у Росії. Але вона не тільки не провела цей аналіз на користь своєї країни та на користь Румунії та ЄС, а продовжила й надалі дестабілізувати Молдову своїми звинуваченнями, які викликали русофобію». У Кишиневі це розцінили як прямий негативний сигнал Санду.

Вибори в Кишиневі, на які влада виставила свого малопопулярного висуванця, депутата парламенту Ліліана Карпа, несли три інтриги: а) чи виграє Чебан у першому турі; б) яким буде відрив від лідера представника партії влади; в) скільки голосів набере висуванець від Ілана Шора. Наприкінці виборів додалася ще одна інтрига: яким буде формат більшості у муніципальній раді?

За результатами виборів Чебан переміг у першому турі із результатом близько 51%. У ході підрахунку голосів було розкрито спроби фальсифікацій (наприклад, на одній із дільниць близько 100 бюлетенів за Чебана опинилися у стопці бюлетенів за Карпа). Але й це не допомогло: влада не змогла добитися проведення другого туру. Важливо, що в оточенні Майї Санду відразу ж припустили, що Чебан може стати її конкурентом на президентських виборах у листопаді 2024 року, тому офіційні ЗМІ оголосили Чебана «проросійським» та «ставлеником Росії» (насправді Чебан ніколи не робив жодних заяв, які могли б його спозиціонувати як прихильника чи супротивника зближення з РФ). Цікаво, що Чебан є кумом висуванця Шора Василя Болі, але при цьому молдавські експерти стверджують, що між Шором та Чебаном немає жодних зв’язків.

Цікава ситуація склалася у муніципальній раді Кишинева. У Чебана та у партії влади – по 20 депутатів. Ще 9 – у соціалістів. По 1 мандату отримали представники проєвропейської платформи «ТАК!» та шоровської партії «Відродження». Для Додона це явна поразка. Але постає питання: з ким Чебан має створювати коаліцію? Якщо з владою – його звинуватять у зраді власної партії та своїх же виборців. Якщо із соціалістами – влада отримає «докази» роботи Чебана на Росію. Експерти схиляються до того, що Чебан таки зробить ставку на соціалістів, оскільки представники влади вимагатимуть найвпливовіших постів і фактично нівелюють перемогу Чебана.

Серйозна інтрига розгорнулася навколо виборів у «другій столиці» – у Бєльцях на півночі Молдови, де переважає електорат із явними симпатіями до Росії.

На виборах 2023 року у першому турі переможець не визначився. Найбільшу кількість голосів отримав Олександр Пєтков (Наша партія) – висуванець Ренато Усатого (22,69%). Друге місце (21,52%) здобула самовисуванка Аріна Коршикова, яку за день перед виборами підтримав Ілан Шор. Проте Центральна виборча комісія зняла Коршикову з виборів за скаргою чинного мера Миколи Григоришина, який фінішував четвертим із результатом близько 8%. Причина – зв’язки з Іланом Шором (хоча офіційно їй ставили взнаки порушення виборчого законодавства в день виборів). У 2021 році так само була знята з дистанції в Бєльцях Марина Траубер, яка набрала в першому турі 49% голосів. Тепер у другому турі зустрінуться Пєтков та соціаліст Максим Морошан. Цікаво, що Григоришин, який написав скаргу, також вважається людиною Ренато Усатого. Таким чином, Усатий робитиме пропозиції «партії влади», виходячи з того, що Бєльці, стратегічно важливе з погляду управління країною, місто перебуватиме й надалі під його контролем.

У Гагаузькій Автономії на виборах переважали опозиційні настрої. Кілька місяців тому башканом (головою) Гагаузії стала ставлениця Шора Євгена Гуцул. Однак на виборах примара Комрата (столиці Гагаузії) найбільшу кількість голосів отримав нинішній примар Сергій Анастасов, представник партії соціалістів (45,43%). Друге місце (30,03%) отримав «самовисуванець» (насправді висуванець Санду) Микола Дудогло. Сергій Кюлафлі, за якого напередодні виборів проагітував Шор, отримав 19,01%.

Примаром Тараклії (район межує з Гагаузією) став підтриманий партією «ШОР» В’ячеслав Лупов» (за нього віддали голоси майже 90% мешканців міста). У міській раді Тараклії 83% отримали представники партії «Відродження», яка також орієнтована на Ілана Шора.

Експерти прогнозують, що офіційний Кишинів має серйозну проблему у вигляді гагаузько-болгарського альянсу (або «південного альянсу») – Тараклія є одним із центрів болгарської культурно-етнічної громади Молдови.

У ситуації, що склалася, можна очікувати лише посилення конфлікту між Кишиневом і регіональними елітами, які й надалі посилюватимуть свою опозиційність – особливо за рік до президентських виборів. Чутки про те, що парламентські вибори в Молдові можуть також перенести з 2025 на 2024 рік, сприятимуть поглибленню протиріч. Заяви Майї Санду про те, що муніципії, які проголосували на виборах за представників опозиції, не отримають дотації з центру, лише посилять це протистояння – від партії PAS та від Санду можуть відвернутися багато її прихильників, особливо у віковій категорії 35+.

Варто припустити, що народну самосвідомість можна розбудити лише через актуалізацію очікування соціальних катастроф. Наприклад, опозиція може розпочати «реституційну кампанію» під гаслом «повернуться румуни і заберуть своє майно та свої землі». Або ж опозиція може запустити міф про те, що до Молдови переселять велику кількість палестинських біженців. Ці чутки можуть мати ефект каталізатора, а Ілан Шор досить креативний, хоч і не відчуває реальної ситуації в республіці через свою відірваність (до речі, до самого Шора ставлення також специфічне – через звинувачення в корупції – це швидше такий собі варіант Павла Лазаренка чи Михайла Ходорковського, якщо говорити про сприйняття більшості громадян).

У колах політичної опозиції у Кишиневі вважають, що Санду готується до можливої ескалації ситуації навколо Придністров’я. Останнім часом до Кишинева прибуває військова техніка зі США та Франції, Санду посилює армію, починається мілітаристська риторика (під приводом того, що Молдова межує з воюючою державою). У країні триває надзвичайний стан, який посилюється зовнішнім антуражем (аеропорт, постійно оточений озброєними військовими, виття безперервних сирен від швидких допомог і поліцейських автомобілів на вулицях). Швидше за все, якщо PAS і Майя Санду розумітимуть, що вони не утримують ситуацію, а рейтинги продовжують падати, можна припустити, що вона добиватиметься введення в країні військового стану під приводом необхідності остаточного вирішення питання Придністров’я. 

More articles

Latest article