22 листопада 2023 року в Нідерландах відбулися дострокові загальні вибори для обрання членів Палати представників.
Згідно з попередніми прогнозами, місця в парламенті розподіляться наступним чином:
- Ультраправа «Партія свободи» (PVV) – 36 місць;
- Коаліція «Зелені ліві – Партія праці» (GroenLinks-PvdA) – 25 місць;
- Праволіберальна «Народна партія за свободу і демократію» (VVD, чинного прем’єра Марка Рютте) – 24 місця;
- «Новий суспільний договір» (NSC) – 20 місць;
- Партія «Демократи 66» (D66) – 9 місць;
- «Фермерсько-громадянський рух» (BBB) – 7 місць.
За результатами підрахунків майже 100% голосів «Партія свободи» (PVV) під керівництвом Ґеерта Вілдерса отримала 37 мандатів, що перевищило попередні прогнози екзит-полів.
Вілдерса характеризують як відвертого євроскептика, якый вже давно виступає за те, щоб уряд Нідерландів повернув собі контроль над кордонами країни, скоротив імміграцію, скоротив виплати до бюджету Європейського Союзу і наклав вето на будь-яке подальше розширення ЄС. Він також неодноразово заявляв, що Нідерланди мають припинити постачання зброї в Україну, оскільки ця зброя потрібна Нідерландам для власного захисту.
Вілдерс також відмовився бути присутнім на виступі Зеленського у палаті представників Нідерландів під час візиту у травні. Також він критикував відкриття ринку ЄС українським фермерам. До повномасштабного вторгнення РФ він давав інтерв’ю російським ЗМІ, де виступав за виконання Україною Мінських угод і закликав Київ порозумітися з південно-східними регіонами. Крім того, Вілдерс виступав за вихід Нідерландів із ЄС, закликав закрити мечеті, ісламські школи та заборонити Коран.
При цьому праві політики Європи – Віктор Орбан в Угорщині, Марін Ле Пен у Франції, Маттео Сальвіні в Італії та АдГ у Німеччині – вже привітали Вілдерса з перемогою.
Наразі варто відмітити, що багато буде залежати від процесу формування коаліції. Політичні партії зустрічаються в п’ятницю з доповідачем Верою Бергкамп, щоб вирішити, хто повинен бути так званим розвідником – високопоставленою державною особою, яка досліджує можливі урядові коаліції у дні після виборів. Протягом тижня після виборів парламент призначить «інформатора» для проведення детальних переговорів з найбільш ймовірними кандидатами.
Останній уряд прем’єр-міністра Марка Рютте зайняв рекордних 299 днів на формування коаліції; цього разу це може зайняти ще більше часу. Рютте, який керував країною останні 10 років, залишатиметься на посаді до початку повноважень нового уряду, ймовірно, у першій половині 2024 року. Поки триватимуть перемовини щодо формування коаліції, при владі лишатиметься уряд Рютте і на найближчі місяці політика щодо України точно не зміниться.
Заснована у 2006 році, PVV Вілдерса, хоч і безперечно привертає увагу своїх суперників, далеко не ясно, що Вілдерс знайде достатньо союзників для утворення коаліції.
Ділан Єсільгьоз, керівник ліберально-консервативної Народної партії за свободу та демократію (VVD), раніше заявляла, що не виключає об’єднання з Вілдерсом. Однак після історичної виборчої ночі, коли її правляча Народна партія за свободу та демократію (VVD) втратила 10 зі своїх попередніх 34 мандатів, Єсільгьоз сказала, що вона схильна до сумнівів.
Ще одним ключовим учасником є Пітер Омтзіхт, лідер нової центристської партії «Новий Соціальний Контракт» (NSC), яка здобула 20 мандатів. Під час кампанії він також виключав співпрацю з Вілдерсом через його антиконституційні плани щодо заборони ісламських шкіл, мечетей та Корану. Однак у виборчу ніч Омтзіхт вибрав більш поміркований тон, заявивши, що «ми готові до спільної комунікації». Він назвав результат «важким» і сказав, що «політикам доведеться переступити через свою власну тінь».
З іншої сторони, вже у четвер, 23 листопада, перед зустріччю зі своєю партією, Омтзіхт був більш обережним і нічого не сказав про співпрацю з PVV.
Коаліція «Партії Свободи», «VVD» та «NSC» у комбінованому форматі могла б отримати 81 мандат з 150 місць. Більше того, президент «Фермерсько-громадянського руху» Кароліна ван дер Плас, і привабливий партнер коаліції з найбільшою кількістю місць у нідерландському сенаті, нещодавно заявила, що вона відкрита для приєднання до коаліції цих трьох партій.
Лівий блок під керівництвом колишнього віце-президента Європейської комісії Франса Тіммерманса виключив співпрацю з ультраправою партією Вілдерса.
Згідно з внутрішнім регламентом, як тільки буде визначено потенційну коаліцію, «інформатор» призначає так званого форматора, як правило, лідера найбільшої партії, якому доручається укладання угоди про коаліцію. Варто зазначити, що у випадку провалу переговорів між правими партіями, відкривається можливість для формування лівоцентристського уряду, проте такий варіант також зіштовхується з низкою перепон.
Якщо Вілдерс не зможе утворити коаліцію, Тіммерманс, чий соціалістично-зелений альянс фінішував на другому місці з 25 мандатами, буде намагатися знайти більшість. Разом з «VVD», «NSC» і ліберальною партією «D66» вони могли б утворити центристську коаліцію з «тонкою» більшістю у 78 мандатів.
Подібний сценарій буде критичним як для Вілдерса, так і для інших політиків, які розділяють ультраправі погляди. Тому можна прогнозувати, що Вілдерс буде робити все можливе для уникнення подібного сценарію. Однак схожа подія вже мала місце в історії Нідерландів, у 1977 році, коли Йоп ден Уйл виграв вибори, проте не зміг провести успішні переговори щодо створення коаліції.
Окремо варто зазначити, що активізація правих та ультраправих політичних сил в Європі має певні тенденції, які полягають у значному пом’якшенні риторики політичних лідерів після приходу до влади. Подібний феномен часто пояснюється необхідністю використання популістських заяв та лозунгів для більш широкої мобілізації відповідного електорату. У даному випадку слід зазначити, що одразу після перемоги на виборах, Голова «Партії Свободи» Ґеерт Вілдерс зокрема заявив, що не наполягатиме на забороні Корану чи закритті ісламських шкіл (до чого закликав раніше). Відповідно, в умовах необхідності формування коаліції з менш радикальними партіями, можна розраховувати на пом’якшення офіційної позиції «Партії свободи» й щодо інших питань.
