У середу, 23 серпня, в мережі почало масово розповсюджуватися відео з падінням приватного літака. Судячи із закадрового голосу, все відбувалося десь у Росії. Примітно, що через три хвилини після аварії літака, з’явилася перша інформація про те, що на борту був куратор ПВК «Вагнер» Євген Пригожин. Ще через кілька хвилин низка джерел заявила, що літак Embraer Legacy 600 з бортовим номером RA-02795, що летів із Москви до Санкт-Петербурга, зник з радарів близько 18.11 (мск) у Бологівському районі Тверської області. Також з’явилася інформація, що разом із Пригожиним на борту був і засновник ПВК «Вагнер» Дмитро Уткін. Пізніше Росавіація опублікувала офіційні дані, згідно з якими на борту було 10 осіб. Усі вони загинули.
У цьому матеріалі Ascolta аналізує ситуацію навколо загибелі Євгена Пригожина, яка, незважаючи на безліч заяв та теорій, досі залишається без офіційного підтвердження.
This Content Is Only For Subscribers
Через кілька хвилин після аварії літака Embraer Legacy 600, низка telegram-каналів поспішили заявити, що в цей же час над Москвою кружляв ще один приватний борт, який належить компанії Пригожина. Незважаючи на це, дедалі більше джерел, з посиланням на найближче оточення куратора ПВК «Вагнер», одноголосно заявляли, що сам Пригожин був на борту літака, який впав у Тверській області. Цю інформацію підтвердили й джерела Ascolta.
Як і належить у подібних випадках, загибель Пригожина відразу ж почала обростати безліччю чуток та відверто конспірологічних теорій. Кожен намагався продемонструвати наявність ексклюзивної інформації з місця подій, що породжувало ще більше чуток та інтерпретацій. У мережі почали активно обговорювати та прогнозувати подальше майбутнє ПВК «Вагнер» в Африці, активізацію бойовиків у Білорусі, повстання опозиційних сил у російських регіонах, а також ще низку можливих сценаріїв, які незабаром були розвінчані.
Лише ближче до ночі з’явилася більш виразна інформація, на основі якої можна спробувати побудувати реальну хронологію подій. В даний час вона виглядає так:
- Літак Embraer Legacy 600 з бортовим номером RA-02795, приблизно о 17:20 (мск), вилетів з аеропорту Шереметьєво і попрямував у бік Санкт-Петербурга. Приблизно о 18:10 він увійшов до зони з підвищеним рівнем контролю, поряд з територією однієї з резеденцій Путіна на Валдаї.
- З незрозумілих причин літак відключив усі системи зв’язку та наземного контролю за польотами. Через відключений транспондер у приватного літака, що пролітає поблизу резиденції Путіна, диспетчерська служба задіяла протокол і передала інформацію силам ППО.
- Очевидці подій заявляють, що нібито чули два вибухи, після яких побачили літак, що падає. Однак, на опублікованому відео, падаючий літак не горить, а швидше знаходиться у вільному падінні. Також чітко видно, що літак не має одного крила. Західні експерти в аерокосмічній галузі (Майлз О`Брайєн та Девід Сусі) зійшлися на думці, що літак міг бути пошкоджений як внутрішнім, так і зовнішнім вибухом.
- Другий бізнес-джет Embraer ERJ-135BJ Legacy 650 з бортовим номером RA-02748, який також належить до структур Пригодіна, приземлився в аеропорту Остаф’єво. Досі невідомо, хто був на борту цього літака.
- Співробітники МНС і представники місцевої влади, які прибули на місце, відразу ж зрозуміли, що ситуація дуже резонансна. Проте, заяви низки телеграм-каналів, з посиланням на губернатора Тверської області, про впізнання тіл Пригожина та Уткіна, як і раніше, не відповідає дійсності.
- Через деякий час Росавіація опублікувала список пасажирів, які перебували на борту літака, що зазнав катастрофи у Тверській області: Пропустін Сергій, Макарян Євген, Тотмін Олександр, Чекалов Валерій, Уткін Дмитро, Матусєєв Микола, Пригожин Євген. Також на борту перебували три члени екіпажу: Льовшин Олексій, Каримов Рустам та Распопова Христина.
Незважаючи на відсутність офіційної інформації, що підтверджує загибель Євгена Пригожина та його найближчого оточення, вже зараз можна зробити кілька важливих висновків, які, вочевидь, демонструють реальний стан справ як усередині так званої ПВК, так і всередині політичної системи Росії.
По-перше, як раніше неодноразово писала Ascolta, Євген Пригожин був лише номінальним керівником ПВК «Вагнер». Незважаючи на всі спроби переконати світову спільноту в тому, що в Росії може існувати приватна армія, яка не підкоряється Кремлю і особисто Путіну, а також здатна на організацію заколоту з метою повалення влади, багато факторів вказують на протилежне. Сам «заколот», що відбувся рівно два місяці тому, був скоріше прикриттям, що сприяло вирішенню низки питань (придушення внутрішньої фрони, перекидання сил та ядерної зброї на територію Білорусі, перегрупування російських військ поблизу території України, переформатування ПВК в Африці).
В даному випадку можна констатувати, що загибель Пригожина та Уткіна не матиме жодних помітних наслідків для подальшого функціонування ПВК «Вагнер». Можуть відбутися організаційні реформи (які вже оголошено на початку липня) чи навіть зміна назви, але сам характер діяльності залишиться тим самим. Раніше Ascolta неодноразово писала про те, що, незважаючи на стійкий образ приватної військової кампанії, «Вагнер» завжди був частиною вертикалі Сил спеціальних операцій РФ, які перебувають в підпорядкуванні одного з найменш публічних генералів Росії Валерія Флюстікова. Частину вагнерівців, як було заявлено, передадуть у розпорядження контррозвідки (відомство генерала-лейтенанта Владислава Меньщикова). Частина буде відправлена до Африки, а частина залишиться у Білорусі.
По-друге, нині можна констатувати, що очікуване зростання протестних настроїв усередині Росії та спроба проведення «заколоту 2.0», якщо й планувалися кимось, то померли ще в зародку. Система продемонструвала свою стійкість, опозиція – відсутність єдиного стержня та самостійності у прийнятті рішень. Російське станове суспільство хоч і помітило загибель Пригожина, але при цьому ця подія не стала тригером протестних настроїв. Державні телеканали обмежилися лише непрямими згадками. Низка заяв про термінові збори командирів ПВК «Вагнер», на яких нібито мали оголосити ультиматуми владі або розпочати масові протести, залишилися лише чутками, фактично вкотре довівши, що немає жодної самостійності та автономності ПВК «Вагнер» від держави.
По-третє, повністю спростовується інформація про спроби повстання бойовиків ПВК «Вагнер» у Білорусі. Джерела Ascolta зазначають, що низка заяв про активізацію колон ПВК у населеному пункті Цель в Могилевській області не відповідає дійсності, а швидше за все є результатом інформаційного вкидання емігрантського політичного центру Ходорковського та Пономарьова. Усі сили залишаються на місці та продовжують охороняти стратегічні об’єкти, на яких розміщується тактична ядерна зброя. Більше того, вантажний літак Іл-76, який вперше за довгий час прибув учора з Москви до Білорусі, призначався не для перевезення бойовиків ПВК «Вагнер» назад до Росії, а для доставки військових вантажів, призначених для навчань ОДКБ, які пройду на території країни з 1 по 6 вересня (підготовчі роботи ведуться з 23 по 29 серпня).
По-четверте, немає видимих змін і в тих африканських державах, де ПВК «Вагнер» продовжує забезпечувати безпеку політичного керівництва (ЦАР, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер). Роль Пригожина у подібній діяльності також була значно перебільшена. Він відповідав лише за комерційну складову, виступаючи лише обличчям ПВК. Ключовими особами в російській політиці щодо Африки й надалі залишається трійка Дмитро Шугаєв (директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва), Всеволод Ткаченко (директор департаменту Африки Міністерства закордонних справ РФ) та Філіп Іллічов (керівник африканського та ізраїльського напряму в Адміністрації). На них замикається велика мережа контактів із африканськими лідерами. Пригожин виступав швидше фронтменом цієї політики.
По-п’яте, навряд чи варто очікувати відчутних змін й для України. Незважаючи на загальні тріумфування, можна констатувати, що ПВК «Вагнер» втратив лише свою медійну особу. Використання ПВК «Вагнер» на українському напрямі було надзвичайно непродуктивним, з чим погоджуються багато військових експертів. Існує радше медійна легенда про «Вагнер», яка лягла в основу передпродажної політики для африканського континенту.
Нині ще рано говорити про головних бенефіціарв у цій ситуації. Проте варто виділити важливу тезу, яка активно розвивається на Заході: «Путін і Лукашенко вкотре продемонстрували, що їхні слова та гарантії не варті нічого». Очевидно, саме цей аргумент активно використовуватимуть на адресу тих, хто виступає за мирні переговори щодо України і вимагає гарантій безпеки від РФ.
Виходячи з цього можна припустити, що Путін був тією фігурою, яка виглядає найменш зацікавленою в усуненні Пригожина, та ще й у день відкриття саміту БРІКС та напередодні Дня незалежності України. Скоріш за все можна виключити й версію про збиття літака системами ППО – характер пошкоджень показує, що стався вибух на борту літака. Якби російська система поширення інформації була більш динамічною, була б ще в день катастрофи запущена версія на випередження про причетність до знищення літака Пригожина іноземних спецслужб (наприклад, британської, що дуже правдоподібно виходячи з «почерку»). У такому разі для внутрішнього користувача було б створено картинку злого Заходу, який знищує «героїв» і намагається підставити Путіна. Але система інформації в РФ настільки застаріла і настільки зарегульована, що ми вкотре бачимо серйозну повільність і програш в інформаційній кампанії.
У той самий час не варто виключати фактор наявності внутрішніх протиріч. У триваючій боротьбі найближчого оточення Путіна один із умовних таборів міг значно підвищити ставки, причому зробивши це без відома президента. Принаймні вчорашній короткий виступ Путіна під Курськом та оперативне повернення до Москви може бути черговою демонстрацією того, що новина про загибель Пригожина застала його зненацька. Однак, якщо подібна версія виявиться правильною, то навряд чи вдасться приховати наслідки для організаторів ліквідації Пригожина. Вочевидь, осінь в Росії обіцяє бути насиченою на політичні події.
