Росія за тиждень (14.08-20.08)

1. Зустріч Путіна з головою держкорпорації «Росатом» Олексієм Ліхачовим

У понеділок, 14 серпня Володимир Путін провів зустріч із генеральним директором Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» Олексієм Ліхачовим. В офіційному звіті наголошується, що головною темою для обговорення стали підсумки першого півріччя у сфері атомної енергетики та подальше її функціонування в умовах західних санкцій. У той же час можна припустити, що обговорювався більш ширший спектр питань.

Ключові тези:

• Ліхачов: «З великим задоволенням Вам доповідаю, що другий рік наші власні інвестиції перевищують один трильйон рублів, це буде й цього року – це кратне, більш ніж у вісім разів, зростання за останні шість років».

• Ліхачов: «За останні шість років чисельність держкорпорації зросла більш ніж на 100 тисяч осіб, з них 60 тисяч – це високотехнологічні робочі місця. Також 60 тисяч працюють у нас за кордоном, з них 50 на 50, працівники «Росатому» – громадяни Росії та громадяни наших партнерів, наших дружніх держав».

• Ліхачов: «Хочу Вам подякувати за підтримку у придбанні Будьонівського родовища в Казахстані. Ми впевнено вийшли на друге місце за запасами і входимо до трійки за всіма переділами у ядерному паливному циклі, лідерство це зберігаємо».

• Ліхачов: «Звичайно, потенціал зростання в енергетиці взагалі, а особливо в атомній, є в тій же Азії, на Близькому Сході, а там якраз хочуть і наші технології, і наші постачання».

• Ліхачов: «Ми продовжуємо лідирувати в експорті атомних станцій. Незвична цифра – 22 проекти тепер реалізуємо. Білоруська станція у дослідно-промисловій експлуатації. Восени ми остаточно здаємо другий блок. Дуже цікаво зазначити, що за підсумками роботи першого блоку минулого року Білорусь увійшла до двадцятки атомних держав – понад 14 відсотків атомної генерації».

• Ліхачов: «Хотів би звернути увагу на Бангладеш. Ми завозимо паливо восени теж на станцію, і ще однією ядерною державою на планеті побільшає».

• Ліхачов: «Ми продовжуємо брати активну участь у проекті ІТЕР, це міжнародний проект, у Франції, у Кадараші. Керівництво проекту демонструє високу затребуваність наших технологій, щодо постачання, роботи фахівців».

Підсумки/прогнози:

Зустріч Путіна та Олексія Ліхачова була спрямована на те, щоб показати історію успіху російської промисловості в умовах санкційного тиску. Путіну було важливо продемонструвати, що незважаючи на санкції «Росатом» і надалі працює на світовому рівні – у тому числі у Франції. Також Росія претендує на статус найбільшого експортера мирних ядерних програм.

Цікаво, що в переліку проектів, що здійснюються за межами Росії, не було зазначено будівництво атомних електростанцій у Туреччині та Угорщині, а також попередні домовленості з президентом Зімбабве. З цього можна зробити висновки, що не всі заявлені проекти здійснюються у необхідні терміни, а деякі, швидше за все, пробуксовують. По суті, Росія повторює сумний досвід пізнього СРСР, який намагався показати вплив на міжнародній арені шляхом організації символічних спільних польотів у Космос громадян Радянського Союзу та громадян дружніх країн. Росія сьогодні намагається показати ступінь дружності країн спільними ядерними програмами та будівництвом атомних електростанцій.

Також важливо зазначити, що напередодні зустрічі з президентом Ліхачов разом із Шойгу відвідали полігон для ядерних випробувань на Новій Землі. Джерела Ascolta підтверджують, що під час зустрічі у Кремлі також обговорювалися подальші перспективи проведення нових випробувань, які будуть використовуватись з метою тиску на Захід.

2. Московська конференція з міжнародної безпеки

У вівторок, 15 серпня, у Москві відбулася XI Московська конференція з міжнародної безпеки. Щорічний захід проводиться з 2012 року і є офіційним майданчиком міністерства оборони РФ для підбиття підсумків року та озвучування основних планів на найближчий час. Також, у рамках конференції проводиться кілька панельних дискусій для експертів та військових із країн-учасниць конференції. Цього року головними спікерами конференції стали міністр оборони РФ Сергій Шойгу, міністр оборони Білорусі Віктор Хренін, міністр оборони КНР Лі Шанфу, а також директор служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін. Також, з відеозверненням до учасників конференції виступили Володимир Путін, міністр оборони КНДР Кан Сун Нам та низка інших спікерів.

Ключові тези:

• Путін: «Ми бачимо, як послідовно йде формування багатополярного світу. Більшість держав готові відстоювати свій суверенітет та національні інтереси, традиції, культуру та спосіб життя. Зміцнюються нові економічні та політичні центри».

• Путін: «США прагнуть у тому числі переформатувати під себе систему міждержавної взаємодії, що склалася в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Просування так званих індо-тихоокеанських стратегій по суті спрямоване на створення підконтрольних Вашингтону військово-політичних об’єднань».

• Путін: «Країни Сахаро-Сахельського регіону, такі як Центральноафриканська Республіка та Малі, опинилися під прямим ударом численних терористичних груп після того, як США та їхні союзники розв’язали агресію проти Лівії, що призвело до розвалу лівійської держави».

• Путін: «Повторю, сьогодні очевидно, що знизити конфронтацію на глобальному та регіональному рівні, нейтралізувати виклики та ризики, зміцнити довіру між державами та відкрити широкі можливості для їх розвитку можна лише об’єднавши зусилля світової спільноти».

• Путін: «Були і залишаємося твердими прихильниками багатополярного світоустрою, заснованого на пріоритеті норм та принципів міжнародного права, суверенітету та рівності держав, творчому співробітництві та довірі».

• Шойгу: «[Так звана] «спеціальна військова операція» поклала край домінуванню колективного Заходу у військовій сфері. Його можливості щодо нав’язування своїх інтересів у різних регіонах світу суттєво скоротилися. Зміни, що відбуваються, підвищили роль країн Азії, Африки та Латинської Америки у світовій системі, у тому числі у використанні природних ресурсів для суверенного розвитку держав».

• Шойгу: «Сьогодні Росії протистоять не збройні сили України, а весь колективний Захід, до якого останнім часом приєдналися окремі держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону».

• Шойгу: «Попередні підсумки бойових дій свідчать, що військовий ресурс України майже вичерпаний. Під гаслом підтримки Києва США зачищають військові арсенали партнерів у різних регіонах світу, обіцяючи за це пільгове постачання техніки західного виробництва. По суті відбувається розчищення ринку для продукції американського військово-промислового комплексу».

• Шойгу: «У нас є дані об’єктивного контролю знищення німецьких танків, американських бронемашин, британських ракет та інших систем зброї. Чи готові ділитися оцінками слабких сторін західної техніки з нашими партнерами. З окремими зразками трофейної зброї ви можете ознайомитись на тематичній виставці, що розгорнута у парку «Патріот».

• Шойгу: «Тривожна ситуація складається навколо Запорізької атомної електростанції. Київ зазнає її регулярних обстрілів з важких видів озброєння. Дії ЗСУ можуть спровокувати ядерну катастрофу».

• Шойгу: «Особливий цинізм «київський режим» виявив під час реалізації чорноморської зернової ініціативи. Використовуючи її як прикриття від ракетних ударів з боку Росії, в Одесі та інших чорноморських портах було створено суттєві запаси озброєнь та боєприпасів, які систематично постачаються на фронт. Більше того, поблизу зерносховищ було розгорнуто виробництво БПЛА та морських керованих апаратів, якими завдаються удари по інфраструктурним об’єктам у Криму».

• Шойгу: «Хотів звернути увагу на те, що у нас на озброєнні теж є касетні боєприпаси. До нашого часу, з гуманітарних міркувань, ми їх застосування утримувалися. Однак це рішення може бути переглянуте».

• Шойгу: «Захід нагнітає обстановку навколо Тайваню. Проглядається низка аналогій у методах роботи, які раніше використовувалися для розхитування ситуації довкола України. Насамперед це пов’язано з постачанням озброєнь, зростанням націоналістичних настроїв у засобах масової інформації, формуванням прозахідної антинаціональної правлячої верхівки. Цинізм ситуації полягає в тому, що з Вашингтона звучать заклики до діалогу з Пекіном на різних рівнях».

• Лі Шанфу: «На тлі колосальних змін голова Сі Цзіньпін висунув ініціативу з глобальної безпеки, закликавши підтримати концепцію загальної, комплексної, спільної та сталої безпеки, дотримуватися принципів діалогу, партнерства та взаємної вигоди, а відмовитися від мислення антагоністичної та блокової гри з нульовою сумою ».

• Шанфу: «Безпека та розвиток, будучи основними правами, притаманні кожній країні. Вони повинні бути винятковими привілеями окремо взятих держав. Стримувати та придушувати інші країни – подібні вчинки не лише не відповідають законам економічного розвитку, а й виснажують довіру народу».

• Шанфу: «Тайванське питання – у чистому вигляді внутрішня справа Китаю. Тут неприпустимо втручання будь-яких зовнішніх сил. Поєднання Китаю є нестримною історичною тенденцією, а спроба використовувати тайванське питання для стримування Китаю приречена на провал».

• Шанфу: «Збройні сили Китаю – це тверда сила у підтримці миру на планеті. Ми, – сказав він, – готові поглиблювати всебічну практичну співпрацю зі збройними силами країн світу та спільно реалізовувати Ініціативу з глобальної безпеки».

• Хренін: «На наше глибоке переконання, ліберальна ідея глобалізації не вирішила проблему нерівності держав та народів. Більше того, нею спробували скористатися так звані країни золотого мільярда, щоб забезпечити свою гегемонію в моделі однополярного світу, яка дозволяла б їм контролювати ресурси всієї планети. По суті, можна говорити про встановлення на планеті нового, неоколоніального режиму».

• Хренін: «На наш погляд, останнє розширення Північноатлантичного альянсу також є своєрідною колонізацією нових територій з метою використання населення, що проживає там, у ймовірній війні зі Сходом. Причому під словом «схід» тут треба розуміти всі держави, які готові протистояти західному пануванню».

• Хренін: «В доктринальних документах [західних країн] продовжують закріплюватися претензії на глобальне та регіональне домінування, домагатися якого планується шляхом застосування військової сили. Вона починає розглядатись як основний засіб відстоювання національних інтересів. Знижується поріг прийняття рішень щодо її застосування».

• Хренін: «Сусідні з Республікою Білорусь країни також готують на своїй території озброєних бойовиків з числа злочинців, що втекли з Білорусі. При цьому таємно говорять про те, що будуть використовувати їх для військових атак на білоруську державу».

• Хренін: «Не повторюватиму, наскільки небезпечним є порушення єдності у форматах СНД, ОДКБ, ШОС у довгостроковій перспективі. Про те, що миттєві вигоди можуть стати причиною катастрофи, не раз говорив Президент Республіки Білорусь».

• Наришкін: «Є такий поширений вислів, що у світі ні в чому не можна бути абсолютно впевненим. Рівень непередбачуваності та нігілізму на сучасному етапі дійсно зростає, особливо, з урахуванням того, як агресивно руйнуються Заходом фундаментальні норми людської моралі та міжнародного права, релігійні істини. Однак я абсолютно впевнений у тому, що на зміну нинішньому кризовому періоду прийде час урочистостей нового, більш справедливого та демократичного світопорядку».

• Наришкін: «Мабуть, головна проблема Вашингтона — це його відірваність від реальності, що стрімко зростає. Американська еліта давно живе у відомому їй одному райдужному світі, де Сполучені Штати, як і раніше, безроздільно господарюють на планеті, є незаперечним військовим, економічним і духовним авторитетом і мають виняткове право наглядати і карати. А реальність така, що вони давно вже перетворилися на дуту гегемонію, яка вперто намагається змусити інших робити те, у що сама не вірить і чому не відповідає. Лицемірство та цинізм несумісні з лідерством, а тим більше з месіанством».

• Наришкін: «Так званий Міжнародний кримінальний суд давно перетворився на палицю для покарання неугодних колективному Заходу лідерів, головним чином африканських. Сьогодні цей фіктивний судовий орган, у якому – нагадаю – не бере участі більше третини держав – членів ООН з половиною населення Землі, намагається замахнутися на нашу країну. МКС настільки збожеволів, що називає порятунок дітей із зони конфлікту «злочином». При цьому він не звертає уваги на дитячі жертви українських бомбардувань Донбасу».

• Наришкін: «США не визнають юрисдикцію МКС, оскільки – цілком справедливо – вважають, що це обмежило б їхній суверенітет. Проте адміністрація Байдена вітала висунуті гаазьким майданчиком звинувачення на адресу Москви. Але якщо Білий дім так турбує доля безпритульних дітей, то чому б йому не повернути погляди у бік американсько-мексиканського кордону?! Там внаслідок міграційної кризи вважаються зниклими – вслухайтеся у цю цифру – 85 тисяч дітей!».

• Наришкін: «Захід позиціонує себе поборником релігійної свободи, точніше вседозволеності. У Європі та США дозволено майже все: спилювати хрести, спалювати Коран, святотатствовать і богохуляти. Чого справді не можна, то це захищати свою віру, ставитися до неї серйозно. Логіка глобалістів зрозуміла: в епоху краху старих ідеологій та боротьби за новий світовий порядок традиційні релігії є джерелом сили та суверенітету людей, країн та народів, а отже, вони мають бути ліквідовані».

• Наришкін: «Становлення багатополярного світопорядку особливо помітне на просторі Євразії. Важлива якість таких структур, як ШОС, ЄАЕС, ОДКБ та СНД, які принципово відрізняють їх від західних військово-політичних та економічних блоків, – це неспрямованість проти третіх країн та націленість на становлення справедливого світопорядку на основі поваги до суверенітету та міжнародного права».

• Кан Сун Нам: «Голова державних справ КНДР, верховний головнокомандувач Збройних сил КНДР товариш Кім Чен Ин неодноразово зустрічався з міністром оборони товаришем Сергієм Шойгу, озвучив оцінку і принципову позицію щодо різко змінюваної обстановки забезпечення міжнародної безпеки і безпеки підкреслив намір далі розвивати тактико-стратегічну взаємодію та співпрацю між двома країнами у сфері оборонної безпеки».

• Кан Сун Нам: «Поки США не визнають повного краху своєї ворожої політики щодо КНДР і назавжди незворотно не відмовляться від своєї лінії військової конфронтації проти нашої республіки, вирішення будь-якого питання через діалог чи переговори ніяк не можливе, і лише фізична сила є єдиним шляхом для відстоювання миру та стабільності на Корейському півострові. Це наша непорушна позиція».

• Кан Сун Нам: «Ядерна війна на Корейському півострові стала тепер не питанням того, чи вона буде, а питанням того, хто і коли її почне. Манія ядерної війни з боку США та маріонеток в республіці Корея перетворюють Корейський півострів і Північно-Східну Азію на новий осередок ядерної війни».

Підсумки/прогнози:

Конференція з міжнародної безпеки у 2023 році не стала знаковим явищем. Прогнозовано на конференцію прибули представники держав, які формують неформальний військово-політичний антизахідний блок – Білорусі, Китаю, Північній Кореї. Їхні виступи також були прогнозованими – погрози у бік Заходу, заяви у стилі «ми сильні як ніколи».

Можна з упевненістю говорити про те, що процес створення єдиного військово-політичного простору по осі Росія – Китай триває, включення дрібніших гравців (Білорусі та Кореї) до цього союзу – це лише політичні декорації. Питання полягає в тому, наскільки до цього союзу можуть приєднатися великі гравці – Іран або Індія. Швидше за все, їхнє приєднання сьогодні виглядає проблематичним через цілу низку вузлів протиріч, відсутність виступів їхніх представників на Конференції також дуже показова. Тобто Конференція залишила більше запитань, ніж відповідей, і не перетворилася на важливу подію, а отримала досить скромне висвітлення у ЗМІ.

3. Візит Путіна до штабу угруповання так званої «СВО» у Ростові-на-Дону

У ніч з 18 на 19 серпня на сайті президента РФ було розміщено інформацію про візит Володимира Путіна до штабу угруповання так званої «СВО», розташованого в Ростові-на-Дону. Зокрема, у повідомленні зазначалося, що Путін провів нараду з керівництвом російських військ на території України. У тому числі у нараді взяв участь Валерій Герасимов. Цей візит став першим після «заколоту Пригожина», під час якого бійці ПВК «Вагнер» фактично захопили штаб у Ростові-на-Дону.

Підсумки/прогнози:

Ми маємо справу з піар-акцією Путіна, яка має показати, що президент не відсиджується в бункері, як повідомляє опозиційна преса, а бере активну участь у так званій «СВО». До того ж, приїзд особисто Путіна нібито має призвести до того, що критичні настрої в армії щодо Шойгу та Герасимова підуть на спад. Цілком можливо, що Путін обговорив із командуванням так званої «СВО» питання організаційного та стратегічного характеру – цілком можна очікувати найближчим часом як активізації бойових дій на українському напрямі, так і кадрових перестановок.

4. Нові обстріли російських територій

Протягом минулого тижня низка російських регіонів зазнала атаки БПЛА, що призвело до пошкоджень інфраструктури та техніки, а також викликало бурхливі обговорення в соціальних мережах. Останнім часом такі атаки здійснюються практично щотижня. При цьому фактично відсутня реакція офіційної влади РФ, що викликає питання у багатьох аналітиків.

Хронологія подій:

• Вранці 18 серпня було проведено чергову атаку БПЛА на Москву. Один із дронів вдарив по Експоцентру на Краснопресненській набережній біля «Москва-Сіті». Зафіксовано часткове обвалення зовнішньої стіни в одному з павільйонів, площа обвалення – близько 30 кв. метрів.

• У той же день, у російському Серпухові (південь Московської області) помітили п’ять літаючих об’єктів, що рухалися у напрямку Москви. При цьому жодних повідомлень про удари так і не було.

• У суботу, 19 серпня, в міністерстві оборони РФ заявили про атаку БПЛА з військового аеродрому в Сольцях, у Новгородській області. У повідомленні наголошується, що внаслідок атаки виникла пожежа на території аеродрому та отримав пошкодження один літак. Пізніше в мережі почали активно розповсюджуватись фото з охопленим вогнем літаком Ту-22М3.

• Вранці 20 серпня в російському Курську дрон атакував будинок залізничного вокзалу. За заявою губернатора, він врізався у дах будівлі, де виникла пожежа. П’ятеро людей отримали легкі поранення від уламків скла.

• Пізніше в міністерстві оборони РФ заявили, що черговий дрон був збитий вночі на південь від Москви в Ступінському районі. Він нібито впав у безлюдній місцевості під впливом РЕБ.

• Цього ж дня губернатор Ростовської області В’ячеслав Голубєв заявив про атаку дронів на військову частину: «Два дрони впали на території військової частини в Каменську, ще один – за кілометр на північ від Новошахтинська. Жертв та руйнувань внаслідок падіння дронів немає».

Підсумки/прогнози:

Бомбардування російських міст і безпосередньо Москви за допомогою безпілотників з військово-стратегічної точки зору не має жодного значення – коефіцієнт корисної дії в даному випадку близький до нуля (за винятком влучення в стратегічно важливі об’єкти). Але українська сторона демонструє можливості, а також те, що вона не терпітиме «гри в одні ворота», коли бойові дії ведуться лише на території України.

Подібні акції мають переважно характер залякування: для того, щоб громадяни РФ не відчували себе в безпеці в умовах війни. Цілком можливо, згодом ця тактика призведе до зростання протестних настроїв у Росії, хоча ця теза починаючи з 60-х років неодноразово заперечувала військові стратеги – насамперед у США (секретна аналітична доповідь групи «Ясон», 1966 рік, за результатами аналізу бомбардувань В’єтнаму).

З іншого боку, не варто виключати, що подібна активізація обстрілів Москви та інших центральних регіонів Росії може використовуватися Кремлем й для формування необхідної громадської думки. Ascolta неодноразово писала про те, що протягом останнього року в Росії проводиться активна мобілізація, безстроковий указ про яку підписав Путін ще минулої осені. Згідно з даними, які потребують додаткового підтвердження, неопублікований план Кремля розрахований на мобілізацію близько 1,2 млн осіб. В даному випадку формування стійкого образу терористичної загрози (тим більше в таких ліберальних регіонах як Москва та Московська область) дозволить фактично легітимізувати у суспільній свідомості необхідність ескалації конфлікту та великої війни.

5. Новий формат «зернової угоди»

У п’ятницю, 18 серпня, німецьке видання Bild опублікувало інформацію, згідно з якою Росія, Туркіє та Катар готують нову угоду замість зернової угоди. Подібна інформація нібито підтверджується наявністю службового листування турецькими та російськими дипломатами, з якого випливає, що Москва заздалегідь попередила Анкару про вихід із зернової угоди. Також зазначається, що в даний час Росія, Туркіє і Катар працюють над новою тристоронньою угодою, яка має прийти на зміну минулому. Пропонується постачати російське зерно до бідних країн, переважно в Африці. Туркіє виступить як організатор, Катар як спонсор поставок.

Також з листування випливає, що глава МЗС Туркіє Хакан Фідан просить Росію відновити при цьому колишню «зернову угоду», щоб зерно постачалося і з України. Анкара також пропонує діяти під егідою ООН.

Незважаючи на те, що ця інформація базується не на достовірних даних, джерела Ascolta в Анкарі підтвердили як факт проведення подібних переговорів, так і зустріч у Будапешті, в якій візьмуть участь президент Туркіє Реджеп Ердоган, голова Татарстану Рустам Мініханов і емір Катара шейх Тамім бен. Хамад Аль Тані. Вже в неділю, 20 серпня, цю інформацію було підтверджено офіційно: до Будапешта прибув Аль Тані та провів офіційну зустріч із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Одночасно туди прибув і Мініханів.

Підсумки/прогнози:

По суті йдеться про спробу переформатувати нинішні відносини на глобальному ринку зерна, створивши на противагу єдиному центру координації цінової політики (Чиказька зернова біржа) альтернативу для країн Третього світу. Якщо ідея Росії, Туркіє та Катару виявиться успішною, то США втратять монополію на формування цін на зерно та на контроль над потоками зерна у світі.

Швидше за все, нову ініціативу позитивно сприймуть Китай та Індія, не кажучи вже про цілу низку країн, залежних від постачання зерна. Це загрожує політичною нестабільністю в найближче десятиліття, оскільки у Росії та Китаю з’являться важелі для зміни урядів та режимів у багатьох країнах Третього та Четвертого світу, де ще сильні позиції та вплив Заходу.

6. Провал місячної програми Росії

У суботу, 19 серпня, у «Роскосмосі» заявили, що на борту «Місяця-25» сталася позаштатна ситуація, яка не дозволила виконати перехід на передпосадкову орбіту із заданими параметрами. Апарат був запущений у космос 10 серпня і мав дістатися південного полюса Місяця для проведення низки досліджень. Вже в неділю, 20 серпня, у «Роскосмосі» виступили з черговим зверненням, в якому зазначили, що за попередніми розрахунками станція «Місяць-25» перейшла на нерозрахункову орбіту, зіткнулася з Місяцем і припинила своє існування.

Підсумки/прогнози:

З іміджевої точки зору Росія зазнала серйозної поразки, оскільки запуск станції «Луна-25» виявився провальним. Заради справедливості варто відзначити, що і кілька попередніх американських місячних програм закінчилися безуспішно (остання – у грудні 2022 року, завершилася ще більшою ганьбою – космічний апарат не зміг залишити межі земної орбіти), але для Росії цей політ був питанням престижу: вона хотіла довести, що за умов санкцій може здійснювати успішні космічні програми – без кооперації із Заходом.

Фактично, це був іспит на технологічну самостійність Росії у сфері високих технологій, і цей іспит закінчився провалом. Найболючішим для Росії може стати те, що її на цьому шляху випередить Індія, яка найближчими днями планує посадку на Місяці власної космічної станції. Якщо індійський проект виявиться успішним, це означатиме, що космічна ініціатива від США та Росії переходить до Азії.