Олексій Дюмін: воротар Путіна

Олексій Дюмін в інтерв’ю згадував, що в дитинстві доводилося з батьками часто переїжджати – до Калуги, до Вороніжа, у деяких гарнізонах була невпорядкованість побуту, жити доводилося навіть у підвальних приміщеннях. У Воронежі у четвертому класі Олексій почав займатися хокеєм, там же закінчив школу. Після закінчення 10 класу Олексія Дюміна запросили до воронезької хокейної команди «Буран», але юнак змушений був відмовитися.

Після школи, в 1989 році, Олексій Дюмін вступає до Воронезького вищого військового інженерного училища радіоелектроніки (дуже престижне військове училище, в якому навчалися Іван Кожедуб, Юрій Гагарін, Валентина Терешкова, Олексій Леонов та інші відомі льотчики, та космонавти). У 1994 році, на момент закінчення училища, стало зрозуміло: Дюмін навряд чи стане космонавтом. Його відправили проходити службу до Московської області, у маленький гарнізон.

Сам Дюмін в інтерв’ю газеті «Комерсант» згадував:

«Коли я потрапив у військову частину, то перше, що виявив: з крана тече гаряча вода, і її не можуть закрити. Потім прийшов мій старший наставник, дістав пляшку спирту, розбавив гарячою водою, пішла хімічна реакція. Взяли одне яйце, ліскою нарізали на чотирьох… «Ну, пий!» Я випив. І чую: «Ну ось видно, що ти служитимеш!» І потім, коли це стало продовжуватися систематично, у мене волосся стало дибки… І коли запропонував кадровик один знайомий перейти в головне управління охорони, в управління президентського зв’язку, я відразу погодився. Мені сказали: «Ти займатимешся забезпеченням зв’язку перших осіб у їхніх поїздках по всій країні та за кордоном…» Я почав працювати з Віктором Степановичем Черномирдіним, і була кілька разів можливість перебувати у відрядженні з Борисом Миколайовичем Єльциним…».

Обізнані особи кажуть, що «у ФСО Дюміна влаштував батько, який знав генерала Юрія Крапівіна (1996 – 2000 роки – директор Федеральної служби охорони)».

Дюмін в одному з інтерв’ю згадував про підготовку у спецпідрозділі:

«Акцент ставився на психологічній підготовці, на вмінні володіти прийомами рукопашного бою, умінні володіння зброєю як індивідуального, так і групового бою, пістолетів, автоматів різних… Нічого незвичайного: стрілянина на ходу, на бігу, з машини, у складі групи. І я в принципі залишився задоволений, що я потрапив у цей підрозділ і досить великий час приділив саме цій службі. І звичайно, найвищий пілотаж був, коли у 1999 році я повернувся з відрядження з регіону Росії, де ми забезпечували візит Степашина, голови уряду, і мені зателефонували ввечері та сказали, що завтра виходжу на особисту охорону до Володимира Володимировича. І я опинився на такій посаді… скажімо, піхотинця Путіна…».

В охороні Путіна Дюмін почав працювати того ж дня, коли Путіна було призначено главою Уряду РФ. Дуже тепло Дюмін відгукується про Віктора Золотова, який став його першим начальником на новій ниві:

«Золотов Віктор Васильович — людина, яка багато зробила в моїй долі, навчила і розуму, і попадало мені від нього, і було кілька моментів, коли він взагалі мене мало не виганяв… Я іноді шашкою рубав… І ось він з нами поспілкувався і сказав, що буде непросто, що буде важко… І ще щось сказав. Я зрозумів, що це дуже сильний духовитий командир, за яким можна йти до кінця. І потім було представлення Володимиру Володимировичу. Він сказав: Ви готові? Ми йому сказали: «Так, готові, працюватимемо». І понеслось!..».

Саме під час роботи як охоронець Путіна звернув на себе увагу журналістів: Дюмін знаходився найближче до президента, підтримував його (у буквальному сенсі), коли прес-служба організовувала ризиковані зйомки на деякому етапі за Дюміним закріпилося реноме «ад’ютанта Путіна». Сам він говорив:

«Про мене кажуть, що я був ад’ютантом, а я ад’ютантом ніколи не був. Я, звичайно, йшов певними сходами і на них ад’ютантом ніколи не був. Ад’ютант — це така каста обраних людей… Я був у складі групи офіцерів, які гарантували безпеку по Росії та за кордоном, скрізь… Ну, я був такий, як ми всі… Нас відібрали, ми робили те, що мали виконувати, ми виконували завдання, які перед нами ставилися. Ну і останнє, що я досяг у цьому напрямі, — я був заступником начальника управління безпеки та голови уряду, і президента, і потім знову голови уряду…».

При цьому навіть стаття у Вікіпедії подає інформацію про ад’ютантство Дюміна.

Близькість і заступництво з боку Путіна були забезпечені насамперед спільністю інтересів: Дюмін, як і Путін, захоплювався хокеєм (пізніше Дюмін навіть очолив опікунську раду Нічної хокейної ліги, ініційованої Путіним). Дюмін зазвичай грав як воротар, під час тренувань Дюмін вступав як спаринг-партнер Путіна, вібиваючи кидки. Це виділяло Дюміна з-поміж інших охоронців і сприяло кар’єрному зростанню.

Пізніше Дюмін разом із Сергієм Шойгу та колишнім міністром внутрішніх справ Росії Рашидом Нургалієвим грав у аматорському хокейному клубі «Бриз».

Любов до хокею зблизила Дюміна із впливовою родиною Ротенбергів, які (поряд із Злотовим) стали одними з двигунів кар’єрного зростання молодого охоронця президента. Ротенберги ввели Дюміна до кола довірених осіб прем’єр-міністра Зубкова.

У 2007 році перспективного та відповідального співробітника призначили начальником охорони прем’єра Зубкова. Коли головою виконавчої гілки влади став Путін, Олексій набув статусу особливо наближеного до прем’єр-міністра особи – всюди його супроводжував, сидячи на передньому сидінні автомобіля, за потреби ночував у Ново-Огаревській резиденції, виконував доручення як службового, так і приватного характеру. Потім він став на чолі Служби безпеки президента – її службовці займалися виключно забезпеченням безпеки Володимира Путіна.

У 2009 році в Російській академії державної служби при президенті Російської Федерації Дюмін захистив кандидатську дисертацію на тему «Політичні аспекти глобального регулювання у рамках співробітництва країн групи G-8», кандидат політичних наук.

У вересні 2013 року у тимчасову опалу потрапив голова СБП генерал Золотов, якого звинувачували у корупційних зв’язках із сенатором Сабадашем. Тоді проти Золотова та групи ад’ютантів активно грали директор Федеральної служби охорони Євген Муров, силовики з Луб’янки та помічник президента Євген Школов (що займався кадровою політикою). Відхід Золотова (призначений заступником головнокомандувача внутрішніми військами) призвів до кадрових перестановок у СБП.

У 2014 році Дюмін – заступник начальника Головного розвідувального управління, командувач силами спеціальних операцій Росії, які зіграли одну з ключових ролей в операції по анексії Криму, про що йдеться у фільмі «Крим. Шлях на Батьківщину» Андрія Кондрашова. За даними газети «Комерсант», Дюмін розробив і провів операцію з екстреної евакуації до Росії президента України Віктора Януковича в ніч проти 23 лютого 2014 року. Сам Дюмін назвав це міфами та відмовився від коментарів. При цьому про самого Януковича Дюмін відгукується доволі зневажливо.

Незважаючи на те, що Дюмін активно заперечує свою участь у спеціальних операціях із захоплення Криму та евакуації Януковича, саме навесні 2014 року закритим указом президента Путіна Олексію Дюміну було надано звання «Герой Росії».

У відомому інтерв’ю Андрію Колесникову Дюмін говорить про сили спеціальних операцій:

«Це досить серйозний підрозділ, можна сказати, це офіцерський підрозділ… І зона дії спеціальних операцій — весь світ. Це високоосвічені, дуже підготовлені, професійні хлопці, які знають по одній, дві іноземні мови, які мають дуже специфічну підготовку, які можуть діяти як самостійно, так і у складі груп. І дуже закритий підрозділ. Пишаюся, що я очолював цей підрозділ, де справжні офіцери, де почуття ліктя, честь, гідність та виконання завдань за будь-яку ціну, аж до… не знаю, як сказати».

З 2015 року – начальник Головного штабу Сухопутних військ – перший заступник головнокомандувача Сухопутних військ (змінив генерал-полковника Сергія Істракова). 11 грудня 2015 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

24 грудня 2015 року указом президента Росії призначений заступником міністра оборони Росії та увійшов до складу колегії Міністерства оборони. На цій посаді займався бойовою підготовкою, а також економікою відомства — департаментом будівництва, забезпеченням житлом військовослужбовців, військовою медициною, департаментом майнових відносин.

«Мене викликав міністр оборони та сказав, що це його рішення і що він погодив своє рішення із верховним головнокомандувачем. І що він мені пропонує обійняти посаду заступника міністра оборони. Ну я спробував не відмовитися, я спробував подискутувати. Як рішення це було прийнято і т. д. На що мені було в такій жорсткій формі сказано, що рішення ухвалено і вирок не підлягає оскарженню. Але треба віддати належне Сергію Кужугетовичу. Він побачив мій стан, побачив мої очі і попросив, щоб із приймальні мені принесли 50 грамів коньяку… Ну, не 50, а навіть 100. Це при тому, що в міністерстві сухий закон…».

На цій посаді перебував трохи більше місяця. The New York Times у 2016 році писала:

«Дюмін – дуже хороший координатор між армією, ФСБ, ГРУ та МВС у період гострих ситуацій», – розповів кореспонденту NT на умовах анонімності співробітник Міноборони. – І він оперативно про все доповідав нагору». — «Ви хочете сказати, що генерал був очима та вухами Путіна до Міноборони?» -«”Безсумнівно». Не дивно, що до Дюміна армійські ставилися дуже прохолодно.

2 лютого 2016 року указом президента Російської Федерації Дюміна було призначено виконувачем обов’язків губернатора Тульської області. На цій посаді змінив Володимира Груздьова, який залишив посаду за власним бажанням. Його звільнення було викликане кримінальною справою проти його найближчого помічника Максима Міщенка, а також розслідуванням через нецільове виділення грантів на 3 млрд рублів на користь ТД «Ведмідь» та компанії «Балтика». 6 грудня 2016 року Арбітражний суд Воронезької області в мотивувальній частині свого рішення вказав, що Груздьов під час губернаторства, порушуючи законодавство, продовжував займатися підприємницькою діяльністю та брав безпосередню участь в управлінні компанією «Модний континент». Для самого Дюміна призначення стало несподіваним. 9 лютого він заявив про плани брати участь у виборах губернатора Тульської області у єдиний день голосування 18 вересня 2016 року.

До речі, передача повноважень від Груздьова до Дюміна пройшла абсолютно гладко та безконфліктно, а сам Груздьов протягом півроку залишався радником Дюміна – вводив його у курс справ.

18 вересня 2016 року у Тульській області вперше за 15 років відбулися прямі вибори губернатора, на яких Дюмін набрав 84,19% голосів. Вступ на посаду відбувся 22 вересня 2016 року.

З 18 липня 2018 року по 28 січня 2019 року та з 21 грудня 2020 року — член президії Державної Ради Російської Федерації.

На губернаторських виборах у 2021 році Дюміна було переобрано на новий термін, з результатом у 83,6% голосів.

У грудні 2021 року закритим указом Президента РФ Дюміну надано чергове військове звання «генерал-полковник».

На кінець 2022 року Олексій Дюмін перебував на другому місці рейтингу глав суб’єктів Росії, ставши фігурою дуже затребуваною і часто згадуваною серед аналітиків.

Близькість до Путіна визначає і особливий статус Дюміна серед глав суб’єктів федерації. Очевидно, що йому простіше вирішувати питання щодо виділення із федерального бюджету коштів на розвиток регіональних програм. Офіційна біографія губернатора Тульської області – це список суцільних перемог та здобутків.

До речі, успіх Дюміна визначається також і тим, що його попередник Груздьов створив серйозні передумови для стабільного розвитку області. За темпами зростання фактичних доходів область на момент призначення Дюміна вийшла перше місце у Центральному федеральному окрузі. Економічне зростання дозволили знизити запозичення з федерального бюджету на 2 мільярди рублів, а боргове навантаження (ставлення обсягу держборгу до податкових та неподаткових доходів) знизилося з 37% до 32%. За цим показником область піднялася до ЦФО з 7 місця у 2010 році на 4 місце за підсумками 2014 року, в Росії – з 49 місця на 16-те. За 2010—2014 роки консолідований (що включає доходи муніципалітетів) бюджет області зріс на 85% з 34,5 до 63,7 мільярдів, власні доходи регіонального бюджету збільшилися більш як удвічі — з 23,2 до 50 мільярдів.

У 2011—2015 роках Тульська область підвищила динаміку промислового виробництва на 51,5% і вийшла за цим показником на 2 місце у Центральному федеральному окрузі та на 5 місце у Росії. Обсяг інвестицій в основний капітал за період 2011-2015рр. становив 348 мільярдів рублів, їхня частка у валовому регіональному продукті в 2014 році досягла 26,4%, майже наздогнавши плановий на 2018 рік показник у 27%. Економічне зростання сприяло зниженню безробіття з 5,3% у 2011 році до 4,1% у 2015 році (15 та 7 місце в країні відповідно).

Середній показник заробітної плати збільшився з 17,3 тисячі рублів у 2011 році до 26,8 тисячі рублів у грудні 2015 року (48 і 40 місце по країні), а в освітніх установах зростання досягло 200—250%. За час роботи Груздьова область досягла рекордних за 25 років темпів житлового будівництва. У 2011—2015 роках у регіоні було загалом введено 1,7 мільйонів м² житла за вдвічі більшого обсягу введення житла в експлуатацію, ніж раніше. За темпами зростання житлового фонду Тульська область вийшла на 6 місце в ЦФО і на 32 місце в Росії, а за обсягами переселення – на 1 місце у федеральному окрузі та 7 місце в країні.

Тому можна впевнено стверджувати: Дюміну дісталася не просто благополучна, а зразкова область, та її завдання було «не нашкодити». «Вікіпедія» дає такі напрями, якими Тульська область за часів губернаторства Дюміна показала успіхи у розвитку:

Побудовано Казанську набережну та організовано Музейний квартал на вулиці Металістів, що включає філії чотирьох федеральних музеїв (у тому числі Державного історичного), два регіональних і два приватні музеї. Завдяки їм центр Тули набув рис єдиного культурно-туристичного простору.

Відремонтовано та відреставровано 70 культурних об’єктів. У Богородицьку відновлено греблю, каскад ставків та нову набережну палацу-музею Бобринських. Протягом чотирьох років Платонівський парк у Тулі із занедбаного лісу перетворився на упорядкований міський простір.

За підсумками Петербурзького міжнародного економічного форуму-2021 Тульська область включена у Велике Золоте кільце Росії.

Якщо 2016 року регіон відвідали 580 тисяч осіб, то 2019-го — вже понад мільйон. За підрахунками готельєрів, протягом останніх п’яти років туристичний потік у Тульську область щорічно зростає на 10%. За даними Forbes Life, Тула входить до топ-10 найперспективніших міст Росії.

1 вересня 2018 року у Тулі вперше за десятиліття відкрилася нова школа, розрахована на 600 учнів.

За п’ять років відчинили свої двері 16 нових дитячих садків. Побудовано два центри для обдарованих дітей. Відкрито 23 міні-технопарки, 3 технопарки, «Кванторіум», «IT-куб».

З 2019 року у сільських школах розпочали створення «Точок зростання» — спеціально обладнаних освітніх центрів цифрового та гуманітарного профілів.

У безпрецедентно короткий термін — чотири місяці — відроджено Суворівське училище в Тулі, за деякими оцінками, найкраще у Росії.

З ініціативи губернатора при двох тульських підприємствах створено науково-виробничі роти, які дозволяють студентам-призовникам проходити термінову службу без відриву від навчання, а регіону зберегти потрібні промисловості молоді кадри.

Вперше за 10 років у регіоні збудовано масштабні об’єкти охорони здоров’я — два нові корпуси Тульської дитячої обласної лікарні.

Оновлено автопарк повністю укомплектованих машин швидкої допомоги. Зараз він вважається одним із наймолодших у ЦФО. В арсеналі медиків з’явився гелікоптер санітарної авіації.

На будівництво та ремонт медичних об’єктів (27 поліклінік, 15 стаціонарів, 81 ФАП) витрачено понад 1 мільярд рублів. Відкрито судинний центр, триває будівництво перинатального та онкологічного центрів.

Побудовано Льодова арена в Новомосковську, лижеролерний центр «Веденіно» на Косій Горі, унікальний Льодовий палац у Тулі, сім фізкультурно-оздоровчих комплексів, у 2021 році планується відкрити ще 25 багатофункціональних спортивних майданчиків. Продовжується будівництво сучасного спортивного комплексу на Калузькому шосе.

Протягом 2016—2021 років укладено 111 інвестиційних угод із загальним обсягом інвестицій понад 500 мільярдів рублів, які передбачають створення понад 14 600 нових робочих місць.

Відкрито особливу економічну зону «Вузлова» та виробництво автомобільної компанії «Хавейл Мотор Мануфекчурінг Рус». Інвестиції в автозавод Haval становили 500 мільйонів доларів США, продуктивність нового підприємства – 150 тисяч машин на рік. У 2019 році запущено новий металургійний завод «Тулачермет-Сталь». Обсяги експорту тульської аграрної продукції за останні п’ять років зросли у 2,5 рази.

Тульська область стійко займає лідируючі позиції в Національному рейтингу стану інвестиційного клімату в суб’єктах РФ, а в 2020 піднялася в ньому на 3-е місце.

У ході Петербурзького міжнародного економічного форуму-2021 Олексій Дюмін уклав 26 угод про реалізацію в Тульській області інвестпроектів на суму понад 150 мільярдів рублів, що створить у регіоні майже 4000 нових робочих місць. Серед них — п’ять угод в агропромисловому комплексі (48 мільярдів рублів, 2000 робочих місць).

У 2021 році одним із пріоритетів розвитку економічного потенціалу Тульської області Дюмін позначив створення єдиної транспортної агломерації регіону з Москвою. Зокрема, поставив завдання розробити проект будівництва високошвидкісної залізниці між Тулою та Москвою, яка дозволить пересуватися між містами за 55 хвилин.

Зрозуміло, що подібні здобутки викликають заздрість у його колег-губернаторів. До того ж Олексій Дюмін – один з небагатьох губернаторів у Росії, який може, порушуючи субординацію, вирішувати питання з Москвою, минаючи представника президента в Центральному федеральному окрузі – Ігор Щеголєв, безсумнівно, слабша постать, ніж Дюмін, який формально курується.

The New York Times першою висунула версію щодо того, що Дюмін потенційно може розглядатися як наступник Путіна:

«Що спричинило таке стрімке перекидання генерала в Тулу, поки неясно. Справді, військово-промисловий комплекс – сьогодні головний мотор розвитку області, і напевно, Дюмін володіє багатьма видами сучасної стрілецької зброї. Однак це мало допомагає у вирішенні питання поточних труб і батарей, що замерзають, що разом з іншими проблемами ЖКГ є головним головним болем будь-якого губернатора. Прихильники конспіративних теорій, втім, відразу припустили, що Путін розглядає Дюміна як потенційного наступника для вирішення проблеми 2018 року, коли нинішньому президентові доведеться вирішувати: піти чи залишитися. Дюмін особисто відданий: будучи ад’ютантом президента за особливими дорученнями, він, як кажуть, спав в одному будинку з президентом у Ново-Огарьово, готовий вирішувати нетривіальні завдання — вивіз Януковича з Криму, має якісь знання в галузі міжнародної політики — свою дисертацію щодо «вісімці» як мінімум прочитав, та ще й у найближчі два роки отримає навички мікроменеджменту — технології, за допомогою якої Путін керує Росією. Не можна не помітити: Борис Єльцин почав перебирати своїх можливих наступників навесні 1998 року, за 2 роки до уникнення справ. І якщо версія конспірологів має під собою підстави, то Путін вступає в такий же дворічний марафон: фініш у березні 2018 року. Якщо, звісно, цей фініш буде».

У серпні 2017 року експерти фонду «Петербурзька політика» поставили Дюміна на третє місце у рейтингу потенційних наступників Путіна – після Дмитра Медведєва та Сергія Собяніна. Серед причин високого рейтингу Дюміна вказувалася його особиста близькість і відданість Путіну, що виникла під час роботи ад’ютантом-охоронцем у Службі безпеки президента, а також соціальний запит на появу «свіжого» державного діяча, який не входить у устале коло перших осіб Росії.

Наприкінці грудня 2020 року лідер ЛДПР Володимир Жириновський назвав Дюміна одним із політиків, який може стати наступником Володимира Путіна на посаді президента Російської Федерації.

Паралельно в медіа періодично запускається інформація про можливе призначення Дюміна на ту чи іншу посаду в уряді – від міністра надзвичайних ситуацій до прем’єр-міністра. Одна з останніх версій: Дюмін може розглядатися серед претендентів на посаду директора ФСБ. З недавнього часу Дюміна активно розглядають посаду міністра оборони.

У 2018 році один із телеграм-каналів писав:

«У 2015 році Ротенберги вигадали проект «генерал-спадкоємець» і почали скрізь «проштовхувати» Дюміна. Кандидатура Дюміна завжди викликала посмішку у Президента. В управлінські риси Дюміна мало хто вірить. Одна справа – організувати стіл, цькувати байки та співати пісні; інше – керувати та брати відповідальність. Те, що так сильно розкручують тему «бойового генерала Дюміна», зайвий раз демонструють його слабкі сторони – відсутність вольового стрижня, уміння тиснути та відключати емоції. Дюмін надто людяний, щоб стати іконою силовиків. З прогнозами про Дюміна – діліть все на п’ять чи десять. “Проект Дюмін” Ротенберги продають уже три роки. Проте Ротенберги своїх грошей не вливають. На це існують «чеченські бюджети», бюджети Золотова та Чемезова, а також «підмосковні гроші».

Цікаво, що основним двигуном кампанії «Дюмін-наступник» виступала відома світська левиця Тіна Канделакі.

За оцінками людей, які знають Дюміна, губернатор відрізняється веселою вдачею, він життєлюб, сибарит.

За словами одного з його товаришів по службі, «Дюмін – відмінна людина: хохмач, душа компанії, та й людина порядна. Але в нього абсолютно відсутні управлінські навички. Дюмін сильний, поки не втручається в процес і доти, доки за нього керує команда прикріплених».

Ще один знайомий Дюміна характеризує його як людину, «яка завжди займалася своєю кар’єрою»: «Чистої води кар’єрист. Ніколи не поспішав із роботи додому. Поставлені завдання завжди виконував — за будь-яку ціну».

Як жартували екс-співробітники ФСО, в їхній структурі Олексія Дюміна жартома називають «реінкарнацією лабрадора Коні» (у нульові роки – улюблений собака Путіна).

Але при цьому багато експертів (зокрема Євген Мінченко) схильні відносити Дюміна до нової еліти в силових структурах поряд з такими фігурами, як Сергій Корольов, Євген Зінічов, Дмитро Миронов, Ігор Бабушкін, Михайло Бабич.

Навколо нерухомості, доходів чи власності Дюміна гучних скандалів не виникало. Відомо, що має земельну ділянку в підмосковних Гірках, а також на початку 2023 року він придбав квартиру площею 344 кв. м. у Москві, в елітному комплексі на Колиманному провулку, 10. Відомо, що раніше ця квартира належала відомому грузинському економісту Касі Бендукідзе. З чуток, цю квартиру Дюміну подарував казахський бізнесмен.

6 квітня 2018 року Дюмін був включений до санкційного «Кремлівського списку» США серед 17 чиновників і 7 бізнесменів з Росії, наближених до президента Росії Володимира Путіна.

15 березня 2019 року Канада ввела санкції проти Дюміна через «агресивні дії» Росії в Чорному морі та Керченській протоці, а також через анексію Криму.

24 червня 2021 року Україна включила Дюміна до списку санкцій, зазначаючи, що він, за інформацією в ЗМІ, керував «порятуванням-евакуацією» Януковича та захопленням Криму.

24 лютого 2023 року, через повномасштабне вторгнення Росії на територію України, внесений до списку санкцій Великобританії як «колишній охоронець Путіна, який зіграв ключову роль в анексії Криму».

Під час «маршу справедливості» Євгена Пригожина – спроби військового заколоту в Росії – Олексій Дюмін активно згадувався як один із переговорників між Пригожиним та Кремлем. Щоправда, він сам заперечує цю інформацію. За офіційними даними, переговори вів Олександр Лукашенко.

Відразу ж після оголошення результатів переговорів активно почала поширюватися інформація про те, що найближчим часом Олексій Дюмін має замінити Сергія Шойгу на посади міністра оборони РФ. При цьому дана інформація, в даний час, є не більше ніж слухом. Жодне з джерел Ascolta не повідомляє про ухвалення такого рішення на найвищому рівні. Важливо відзначити, що подібна активність навколо Дюміна може зіграти проти нього.

Окрім хокею, захоплюється плаванням та їздою на велосипеді по пересіченій місцевості, грає у великий та настільний теніс.

Олексій Дюмін одружений. Дружина, Ольга Ярославівна, народилася 8 січня 1977 року в Москві, куди її батьки переїхали з Києва якраз перед народженням дочки. Українка. Дюмін познайомився з нею під час прогулянки ВДНГ. Сам Дюмін згадував: 

«Ми поїхали на ВДНГ із групою товаришів, вона була із групою подруг… Це був якийсь святковий день, я зараз не пам’ятаю, літо… Симпатичні дівчата ходили… Я думав — це буде епізодна ситуація, але вийшло так, що зовсім не є епізодною». Ольга дала цьому випадку свою інтерпретацію: «Це було навесні, у травні. Мені було двадцять, йому двадцять п’ять. Я з подружкою гуляла по ВДНГ, а він із друзями. “Привіт, дівчата, як справи?”. Познайомились. Потім у кафе обмінялися телефонами. Мобільних тоді ще не було. Я дала йому свій домашній, а він залишив мені номер пейджера. Ну і, звісно, він мені зателефонував перший, дуже швидко. Почали зустрічатись. Через п’ять років побралися. Хотіли обійтися без пишного весілля, тихо розписатися в будній день. Не вийшло: наші батьки наполягли, щоб було весілля, як у всіх. Але мені це було приємно, адже це подія на все життя. У мене, до речі, чудові стосунки з батьками Олексія, у нього – з моїми. Тож історії з анекдотів про зятя та тещу, невістку та свекруху, – це все не про нас».

У 2002 році вони одружилися. Ольга Дюміна має економічну освіту, володіє іноземними мовами. Займається спортом, зокрема бігом: бере участь у марафонах, бігає на довгі та короткі дистанції. Приймає участь у благодійних забігах на 5-7 кілометрів.

У червні 2004 року у пари народився син Микита (в офіційних біографіях значиться 2005 рік народження; злі мови стверджують, що Дюмін виправив дату народження для того, щоб дати можливість синові уникнути мобілізації). Закінчив школу із поглибленим вивченням математики. Нині – студент Вищої школи економіки. Захоплюється шахами, яхтингом, вейксерфінгом, футболом (кілька років був нападником ФК «Хамовники»).

Молодший брат Олексія Дюміна Артем Дюмін – відомий московський бізнесмен, забудовник. Спочатку він працював у представництві французької «Санофі», потім гендиректором у ВАТ ТПК «Продмаркет» та ТОВ «Турбо», з 2014 року — ТОВ МФК, що знаходиться за адресою Варварка, 14. За повідомленнями столичних ЗМІ, торгово-промислова компанія «Продмаркет» була єдиним підрядником і забудовником п’ятизіркового готелю «Заряддя», що входить до однойменного парку на місці знесеного готелю «Росія».

Діловим партнером Артема Дюміна вказано Олега Голублєва, батько якого обіймав посаду начальника канцелярії Володимира Путіна. Іншим компаньйоном Дюміна та Голубльова до недавнього часу виступав відомий юрист та інвестор Дмитро Шумков, який у грудні 2016 року несподівано наклав на себе руки, повісившись у своєму офісі у вежі «Федерація». За повідомленням джерел, «Шумков посварився зі своїми бізнес-партнерами та дружніми чиновниками, які допомагали йому в реалізації ключових девелоперських проектів, і був у розпачі». Так, ті самі джерела вказують на невдалу покупку Шумковим за $50 млн 91,5% акцій спортивного комплексу «Олімпійський». Перед угодою бізнесмен заявляв, що з «Олімпійського» має намір зробити другий Madison Square Garden. Однак широко розрекламований проект виявився збитковим, і необхідних коштів для реконструкції не знайшлося. Наразі, згідно з інформаційною базою «Спарк-інтерфакс», СК «Олімпійський» очолює Артем Дюмін.